Економіка
27.07.2022

Чому кандидатство для України посилить Європейський Союз

Ольга Стефанішина, Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України

Чому кандидатство для України посилить Європейський Союз

Вже через півтора тижня лідери ЄС зберуться, щоб ухвалити без перебільшення історичне рішення щодо європейської перспективи для України, а саме щодо статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. 

Статус кандидата для України  – це не просто політичний сигнал, як це було раніше у випадку з іншими країнами. Статус кандидата для України – це і не просто питання виживання не тільки самої України як політичної нації і незалежної суверенної держави. 

Статус кандидата для України – це питання майбутнього всього Європейського Союзу

Чи буде Європейський Союз й далі “закривати очі” на те, як КГБешні методи сьогоднішнього російського ФСБ поступово розвалюють ЄС зсередини, підриваючи європейську єдність, втручаючись у політичний процес? 

Чи буде і далі Європа захоплюватись “таємничою російською душею” без серйозного осмислення того, як поводила себе радянська армія у Східній Пруссії чи Афганістані, і потім російська у Чечні, Сирії і тепер в українських містах, з українськими дітьми, жінками, літніми людьми і чоловіками?  

Чи буде і далі Європа називати народ “великим” з “великою культурою”, солдати якого крадуть унітази з сусідньої країни, бо більше третини сімей живуть без каналізації? 

Чи буде й далі Європа виходити з концепції  “не потрібно принижувати Росію” (читай – Гітлера)? 

Чи буде економіка Європейського Союзу і Німеччини, зокрема, і надалі залежати від енергоносіїв вбивць, катів і ґвалтівників? 

Зрештою, чи буде високонкурентна економіка ЄС і надалі залежати від російської – монопольної, непотичної і вкрай корумпованої? 

Мені здається, що відповідь очевидна. 

Рішення щодо кандидатства для України – це іспит на те, чим є Європейський Союз сьогодні насправді, і чим він буде завтра. Чи відповідає ЄС цінностям, на яких він був заснований – демократії, свободі, рівності, поваги до прав людини і людської гідності, верховенства права – чи ні. 

Вибір, який український народ зробив майже 9 років тому – з 2014-го – це болючий шлях трансформації з пострадянської, постколоніальної, посттоталітарної у європейську країну зі всіма європейськими цінностями.  

За цей вибір український народ віддав понад сотню життів під час Революції Гідності у 2014-му, понад 13 тисяч життів під час восьмирічної війни за Донбас, і зараз – понад 12 тисяч життів тільки цивільних за три місяці повномасштабної агресії Росії. Остання цифра – це тільки по тих територіях, куди українська поліція має доступ і може відкривати офіційні кримінальні провадження. 

І все це за наш вибір стати європейською країною з європейськими цінностями, з європейським світоглядом.  

Незважаючи на триваючу російську агресію проти нас, на цьому шляху з 2014 року ми зробили дуже багато. 

І саме через те, що ми зробили вражаюче багато і дуже просунулись вперед у європейській інтеграції, Росія вирішила знищити нас як націю, як політичну структуру.  

Всі інші методи, до яких вона вдавалась раніше – шантаж і тиск на політичну верхівку, економічний і енергетичний шантаж, економічна залежність, спроби нав’язати свій “російський світ” з викривленою історією, маніпуляцією мовним питанням тощо – вже давно стали недоступними для неї. 

Успішна європейська Україна стала настільки загрозливою путінському режиму самим фактом свого існування, що він настільки самовпевнено пішов ва-банк. Зі своїм імперським припущенням про якусь “недокраїну” і “недонарод”, де треба “просто” знищити військово-політичну верхівку, а всі інші будуть “зустрічати визволителів”. 

І тим самим припустився катастрофічної помилки. Україна б’ється вже 110 діб замість “відведених” всім світом (у тому числі і європейським) трьох. 

Україна синхронізовує свою енергосистему з мережею континентальної Європи ENTSO-E після лише одного тесту, за 2,5 тижня після початку російської агресії. 

Протягом усього часу повномасштабного вторгнення в Україні функціонують всі державні інституції, вся банківська система, більшість адміністративних послуг.  

А 91% українців в кінці березня 2022 р., через місяць війни, підтримують вступ України в ЄС як ніколи у своїй історії. Одночасно із шаленою підтримкою своїх Збройних Сил в опорі російській навалі. Тому що ми точно знаємо, за що ми боремось – за свою європейську державу. 

І зараз, напередодні червневого саміту, весь Європейський Союз має обрати і своє майбутнє. Адже ми, українці, своє вже давно обрали, давно довели свій вибір, і продовжуємо це робити зараз, коли щогодини втрачаємо своїх людей. 

Зробити ставку на Україну – це унікальний історичний шанс для Європейського Союзу очиститись від всього, що вже давно не працює, і що вже давно себе віджило. Унікальний шанс очиститись від настільки токсичної для себе залежності від Росії, від російської брехні і маніпуляцій. 

Україна – це невгамовна енергія до життя. Європейського життя у європейській гідності. Подивіться тільки, як наші люди виходять з українськими прапорами в окупованому Херсоні із загрозою бути вбитим. Як наші люди голіруч зупиняють російські танки. Як наші люди скуповують бронежилети по всьому світу для наших воїнів. 

Тому зробити ставку на Україну – це вкласти у новий інвестиційний центр Європи, яким ми обов’язково стане після перемоги. Якщо ви у цьому сумніваєтесь, апелюючи до того, що Україна начебто стане для ЄС “чорною дірою”, то згадайте про ті “три доби”, які відводились Україні кращими розвідками у світі. Вочевидь, ці розвідки не врахувались чогось дуже важливого. 

Тому що ми, українці, у цьому не сумніваємось. Ми знаємо, що так і буде. 

Питання тільки в тому, чи Європейський Союз з нами, чи ні. А також у тому, яким Євросоюз бачить себе завтра. 

Поділитись цією сторінкою
facebook twitter linkedin telegram viber whats-app envelope copy