ЧОМУ ЗАХІД БАГАТО РОКІВ НЕ ПОМІЧАЄ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ
Згідно зі спеціальною доповіддю Державного департаменту США, опублікованою в 2020-му році, Росія вже протягом 10-ти років реалізує агресивну політику проти західної цивілізації гібридними методами, або як їх ще називають “засобами м’якої сили”. Такі засоби часто не є очевидними для пересічного громадянина, оскільки держава-агресор для досягнення своїх цілей використовує підкуп, дезінформацію, створення штучних соціальних, економічних і політичних криз як на локальному рівні, так і на рівні держави. Військова агресія, у випадку такої “прихованої війни”, застосовується лише на вирішальній фазі. Часто військові дії не є відкритими, а здійснюються за допомогою інспірованих ззовні “партизанських” або ж сепаратистських рухів, що мають зовнішній вигляд внутрішнього протесту проти політики центрального уряду або ж сепаратизму. Поєднання методів “м’якої сили” та військового втручання у вигляді “операцій під чужим прапором” експерти називають “гібридною війною”.
Хоча саме визначення є дискусійним, агресивну політику Росії щодо Заходу все більше ототожнюють з “гібридною війною”. Як писав декілька років тому нині український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, – “…гібридна війна багато в чому метафізична і важковловима. Вона скрізь і водночас ніде. Пізнати й усвідомити всі її складові свіжим поглядом збоку дуже важко…”.
Гібридна війна призводить до того, що основи, на яких тримається демократія, руйнуються, країна впадає в хаос і невизначеність. Читаючи соціальні мережі, гортаючи стрічку Твітера, ви можете не розуміти, що агресор впливає на вас наче “Старший Брат” з фантастичного роману Орвелла. Розпалюючи внутрішні чвари і спостерігаючи через “Око Саурона” за подіями в вашій країні, ворог неодмінно скористається моментом слабкості, щоб надіслати легіони своїх орків до вашого дому, як у “Володарі перснів” Джона Толкіна. Ви не будете готові до цього, бо ворог роками здійснював свій підступний вплив через медіа, корумпованих політиків або ж економічний шантаж.
Росія десятиліттями здійснює приховану агресію проти західної демократії
Під тиском російських гібридних загроз західні демократії повільно і непомітно для себе повертаються до стану, що передував початку Холодної війни, а може й ще далі – до передвоєнного часу Другої світової.
Цивілізований світ, увійшовши в ХХІ століття з величезними планами на мирний і благополучний розвиток, зіткнувся з реваншистською Росією, яка спочатку стрімко відкинула нас назад, у 80-ті роки, а тепер ще далі – в кінець 30–х. Росія готується й далі повертати історію назад. Навіть перемога України у війні, що зараз триває, спричинить ситуацію, яка буде подібна до зовні тривожного внутрішньокризового 1946-го року, або ж, що найбільш небезпечно, – до Мюнхена 1939-го року.
Чотири роки тому НАТО опублікувало доповідь, де пояснювались методи агресії проти Заходу, які легітимізує російська воєнна доктрина. Зокрема, на основі ще радянських ідей гібридні методи ведення війни були відроджені Росією в 2000-ні роки. Росія офіційно визнала радянське сприйняття Заходу як свого стратегічного супротивника, про що Володимир Путін зазначив у своїй промові під час Мюнхенської конференції з безпеки в 2007-му році. Цей факт викликав лише занепокоєння Заходу – подібно тому, як коли Саурон почав готуватись до нападу на Середзем’я.
Понад десять років тому російська концепція гібридної війни була адаптована у відповідь на значну невідповідність російської військової машини технологічним можливостям Заходу. В той час як Захід поступово зменшував свої воєнні витрати, Росія збільшувала їх, досягнувши позначки в 50 млрд дол на рік. Як показала агресія проти України, Росія пришвидшила темпи виготовлення крилатих ракет, накопичуючи їх стратегічний запас з 2013-го року. Російські збройні сили вперше використали ці ракети в Сирії 2015-го року.
У чому полягає суть прихованої війни Росії проти Заходу
Гібридна війна Росії поєднує принципово різні типи агресивний дій, які балансують на грані агресії. Такі дії зазвичай є скоординованими. Вони застосовуються задля досягнення основних цілей агресора. При цьому, під час невоєнної фази гібридної війни для країн, які стають жертвами, часто не очевидним є те, що їх атакують.
До найбільш поширених компонентів гібридної війни переважно належать методи втручання у внутрішні справи інших країн шляхом:
- створення суспільних протиріч через пропаганду з її переходом в інформаційну війну;
- створення економічних проблем шляхом економічного протистояння з подальшим переходом в економічну війну, а також протидія зв’язкам країни-жертви з сусідніми країнами;
- підтримка сепаратизму та тероризму, що може доходити до актів державного тероризму; побудова квазідержавних утворень як гібридного ідеал-проекту державотворення;
- сприяння створенню нерегулярних збройних формувань (повстанців, партизан тощо) та їх оснащення.
При цьому сторона-агресор намагається та може залишатися публічно непричетною до розв’язання конфлікту.
Якими методами Росія веде приховану війну
Гібридна війна – це поєднання військових дій, тероризму, кібервійни, торгових війн, реваншистських рухів, пропаганди, порушень прав людини, злочинів проти людяності, військових навчань, переселення, впливів на громадську думку, актів цензури та інших методів.
Як писав український дослідник Євген Магда, “…гібридна війна – це диявольський винахід”. Гібридну війну не оголошують, але ведуть. Після завершення Другої світової війни здавалося, що людство зробило необхідні висновки на основі допущених помилок, серед яких однією з головних стала спроба заспокоювати агресора, що в результаті спровокувало поширення бойових дій не лише на Європу, але й на весь світ.
Якщо ми і бачимо великі батальні сцени, як от бомбардування чи військові дії, то вони є вже апогеєм гібридної війни.
Аналізуючи уроки “арабської весни” 2010-2011 років, коли авторитарні режими арабских країн були повалені в ході масових протестів громадян від Тунісу і Єгипта, до Лівії і Сирії, начальник Генерального штабу Збройних сил Росії генерал Валерій Герасимов на конференції в Академії військових наук в січні 2013-го року описав російську військову тактику так: “Акцент змістився на використання політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів поряд із застосуванням протестного потенціалу місцевого населення. Все це повинно супроводжуватися прихованими військовими операціями – наприклад, методами інформаційної війни і задіянням спецназу… В XXI сторіччі простежується тенденція розмиття відмінностей між станом війни і миру. Війни вже не оголошуються, а коли почались, йдуть не за звичним нам шаблоном”.
Починаючи з 2014-го року Росія не лише розвивала ідею гібридної війни, а й цілком практично її реалізовувала в країнах Європи та США. Прикладами такої осучасненої “Холодної війни” можуть слугувати російське фінансування ультра-націоналістичних політичних рухів, підтримка проросійських медіа, кіберзлочини проти США та країн Західної Європи.
Підкаст: Закиди в бік Росії щодо фінансування ультраправих політичних рухів лунали у 2014-2019 роках:
Лінк: Is the Kremlin financing Europe’s right-wing populists?
https://www.dw.com/en/is-the-kremlin-financing-europes-right-wing-populists/a-18101352
Лінк: The European parties accused of being influenced by Russia
Відомий американський дипломат Кенон ввів термін “political warfare”, який описує цілу низку невійськових впливів на противника: біла пропаганда, чорна пропаганда, дезінформація, маніпуляція, підтримка парамілітарних груп. Все, що ми бачили до 2014-го року в Україн.
У сучасному світі, коли перемога представницької демократії здавалася беззаперечною, існує паралельний світ “Холодної війни”, яку веде путінська Росія. До військової агресії Росії проти України він, на жаль, не був видимим оку пересічного громадянина Німеччини, Італії, Іспанії чи США. Проте Росія всюди використовує навіть мінімальні можливості, щоб похитнути засади представницької демократії, поставити під сумнів будь-які правила або норми цивілізованої поведінки.
Підкаст: Прояви гібридної війни Росії докотились до США та спричиняли, на думку окремих експертів, серйозну політичну кризу
Назва англ мовою:
The Origins of Russia’s Broad Political Assault on the United States
Лінк: https://www.americanprogress.org/article/origins-russias-broad-political-assault-united-states/
Назва англ мовою:
Targeting Ukraine through Washington: Russian election interference, Ukraine, and the 2024 US election
Лінк:
На Заході Росія фінансує окремі медіагрупи, армії хакерів та цілі ботоферми для соціальних мереж подібно тому, як в часи Холодної війни Радянський Союз підтримував комуністичні та соціалістичні партії інших країн, фінансував публікації дезінформації в газетах.
Російська стратегія гібридної війни
Намір Москви використовувати гібридні методи сформульовано в кількох державних документах, основним з яких є актуальна до сьогодні Військова доктрина 2014-го року, Стратегія національної безпеки 2015-го року та Доктрина інформаційної безпеки 2015-го року. Ці державні стратегічні документи передбачають розробку ефективних засобів впливу на громадську думку за кордоном і, де необхідно, дозволяють росіянам вдаватись до “нетрадиційних” методів впливу на суспільну думку.
Як зазначає видатний експерт з Росії Марк Галеотті, Кремль, зосереджений на гібридних техніках, “відображає скупий опортунізм слабкої, але нещадної Росії, яка намагається вдавати велику державу, при цьому не маючи ресурсів великої держави”.
Гібридна війна розв’язана Росією як своєрідна “Друга холодна війна”. Вона подібна до Другої світової війни, яка була ініційована нацистською Німеччиною як реванш за поразку в Першій світовій. За задумом російських архітекторів, гібридна війна повинна була призвести до того, що демократичний Захід виявиться не готовим до інспірованих Росією нових масштабних викликів в економічній та політичній сфері.
Як вважає Володимир Горбулін, радник з питань національної безпеки Президентів України Кучми та Порошенка, – “…ми з усією очевидністю підійшли до моменту, коли нам потрібен “новий Фултон”. “Велику перевагу отримує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися”, – попереджав сер Вінстон Черчилль”.
Парадокс нинішньої ситуації полягає в тому, що масштабні зусилля з дестабілізації ситуації в Україні робить Росія – правонаступниця Радянського Союзу, який був одним із стовпів антигітлерівської коаліції. Саме в алогічності полягає сутність будь-якої гібридної агресії.
Україна стала жертвою гібридної війни, жертвою багато в чому показовою і символічною. Саме на українській території палахкотіли пожежі Першої та Другої світових воєн, саме український народ зазнав величезних втрат в першій половині ХХ століття, причинами яких були не лише бойові дії, але й Голодомор, організований радянською владою.
Підкаст: Приклад проявів гібридної агресії Росії проти України до початку війни
Назва англ мовою: Putin says he reserves right to protect Russians in Ukraine
Назва англ мовою: Patrushev: US dreams of destroying Russia (Rus)
https://www.mk.ru/politics/2015/06/22/patrushev-ssha-mechtayut-unichtozhit-rossiyu.html
Прояви прихованої агресії Росії за останні 10 років
Сучасний гібридний вплив Росії направлений на створення в країнах сталої демократії атмосфери розгубленості та нерішучості. На думку директора австрійської некомерційної організації Center of Democratic Integrity, політолога Антона Шеховцова (Anton Shekhovtsov), в часи Холодної війни ми були свідками військових зіткнень між Радянським Союзом і Заходом. Це були опосередковані війни: В’єтнам, Корея, той самий Афганістан під кінець Холодної війни. У проміжку між ними тривала політична війна, що мала інформаційні й пропагандистські прояви. Зараз Росія веде таку війну проти всього демократичного світу.
Чому Росія розв’язала війну
Прагнучи залишатись великою світовою державою, Росія створює картину, за якої весь світ повстав проти “руского міра”. Одним з базових російських наративів є ідея того, що Росію намагаються “підставити” та використати у власних націоналістичних інтересах інші країни. В уяві російської пропагандистської машини фашисти живуть не лише в Україні, а й в Латвії, Литві та Естонії. Вони населяють Польшу, впливають на політичні процеси в США та інших демократичних режимах.
Назва: Putin Accuses Europe of Ignoring Nazism in the Baltics
Лінк: https://www.dw.com/en/putin-accuses-europe-of-ignoring-nazism-in-the-baltics/a-2817872
Назва: Why Vladimir Putin Invokes Nazis to Justify His Invasion of Ukraine
https://www.nytimes.com/2022/03/17/world/europe/ukraine-putin-nazis.html
Путінський режим вважає себе єдиним правомочним спадкоємцем Радянського Союзу. Тільки Росія, за задумом ідеологів теперішнього російського режиму, має право представляти інтереси Євразії і панувати на всіх її територіях. Тільки Росія правомочна вести діалог із Заходом, вести зовнішню політику і представляти титульну націю – росіян.
Будь-яка агресія потребує ідеологічного обгрунтування. Гібридна агресія Росії створила цілу систему наративів у форматі духовних “скрепів”, які вона намагається просувати як всередині країни, так і за кордоном. Анексія Криму і війна на Донбасі вимагали термінової гібридної ідеології. Путінські пропагандисти поклали в її основу особливості “високодуховної” ментальності російського народу. Наприклад, одним з найбільш поширених в світі російських наративів є теза про “рускій мір” як право Росії на володіння будь-якими територіями, де проживають російськомовні громадяни. Десятками років через підконтрольні медіа, агентів та соціальні мережі Заходу насаджується думка про історичне право Росії керувати країнами-сусідами, що колись були частиною Радянського Союзу або ж Варшавського блоку. Тепер так звані “духовні скрепи” використовуються для захоплення української землі, виправдовуючи вбивства, тортури неросіян і руйнування міст.
Варшавський блок – це військово-політичне об’єднання країн Східної та Центральної Європи створене Радянським Союзом після завершення ІІ Світової війни. Крім самого Радянського Союзу, до блоку входили Албанія (з 1968 року вийшла з ВД), Болгарія, Східна Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина. Саме Варшавський блок був Східним фронтом Холодної війни на чолі з Росією.
Назва: Putin’s autocratic vision is for a ‘Russian World’
Назва: Russia’s Ukraine Propaganda Has Turned Fully Genocidal
Лінк: https://foreignpolicy.com/2022/04/09/russia-putin-propaganda-ukraine-war-crimes-atrocities/
***
Практики прихованої агресії Росії
Найяскравішим прикладом гібридного втручання у внутрішні справи інших країн була спроба Кремля вплинути на президентські вибори в США 2016 року.
У січні 2017-го розвідувальна спільнота США опублікувала доповідь, в якій зазначалося, що Володимир Путін і російський уряд прагнули збільшити шанси на обрання президентом Трампа шляхом дискредитації секретаря Гілларі Клінтон. У ній сказано про вірогідність того, що російська військова розвідка поширила на території США дані, які були викрадені під час кібератак та передані американським ЗМІ. У звіті також зазначається, що такі дії Росії стали безпрецедентним прикладом втручання у внутрішні справи США. Представники Міністерства національної безпеки США визнали, що ціллю росіян були списки виборців у 21 штаті США. Американці змогли встановити, що втручання в бази даних виборців відбувалось з боку Росії.
***
Завдяки розвитку засобів комунікації ХХ століття стало переломним в питанні методів ведення воєн. “Лицарські” уявлення про характер бойових дій стрімко відходять на другий план, поступаючись місцем інформації та маніпуляціям в медіа довкола безпосередніх результатів бойових зіткнень.
За даними Естонської служби зовнішньої розвідки, Росія розвиває мережу “агентів впливу”, – політиків, журналістів, дипломатів чи бізнесменів, – які просувають порядок денний Росії в Західній Європі. За допомогою цих гібридних інструментів впливу, Росія втручається в вибори та референдуми на Заході. Ці втручання, як правило, підтримують політичні партії, кандидатів або пропозиції референдуму, які виступають проти встановленої системи представницької демократії.
На думку директора австрійської некомерційної організації Center of Democratic Integrity, політолога Антона Шеховцова (Anton Shekhovtsov), якщо говорити про прояви гібридної війни, то краще вживати термін “інформаційна війна”. Він більш коректно ідентифікує прояви агресивної політики Росії в країнах Заходу. Військову агресію Росії щодо України з 2014-го року краще позначати як новий тип вторгнення – “геноцидальну” війну. “Щодо сірої зони, особисто я вживаю вираз “політична війна”, коли це цілий комплекс невоєнних методів, оскільки не використовуються кінетичні методи, – літаки, бомби, кулі, – а використовується інформація як зброя. В Європі термін “гібридна війна” не дуже поширений. Ми говоримо про інформаційну, пропагандистську війну та дезінформацію”, – говорить Антон Шеховцов.
В умовах гібридної війни демократичному суспільству, що засноване на правилах і процедурах, може здаватись, ніби все йде як повинно, якщо публічні організації або ж навіть країни дотримуються формальних правил. Це значно відрізняє теперішню ситуацію від часів Холодної війни. Простий приклад: 1952 року офіційний Париж вигнав з французької столиці відому радянську організацію прикриття і структуру впливу КДБ – “Всесвітню раду миру”. Вигнав саме за те, в чому сьогодні звинувачують проросійські структури на Заході: підрив політичної стабільності, пропаганда, деконсолідація західних суспільств. Сьогодні ж у Франції спокійно працює російський медіахолдинг “Супутник”, який навіть чинний президент Емманюель Макрон називає “органом пропаганди”, а з грудня 2017-го розпочав мовлення канал Russia Today France. В самому центрі Парижа 2016-го року зведено Свято-Троїцький собор, який обійшовся Росії в десятки мільйонів євро. Залишилося знову повернути з Афін “Всесвітню раду миру” – і коло замкнеться.
Росії вдалося дуже точково докласти фінансові, політичні, економічні зусилля і посилити серйозні внутрішні протиріччя всередині європейської сім’ї, аби потім використати їх у власних інтересах. Проявами гібридної війни Росії є втручання у внутрішні справи європейських країн, коли мова йде про Brexit, приховану підтримку сепаратистських настроїв у Каталонії, готовність Шотландії знову порушити тему референдуму про незалежність.
Британський парламент у 2017-му році опублікував результати розслідування втручання Росії в хід голосування щодо Brexit. Деміан Коллінз, голова парламентського комітету з питань цифрових технологій, культури, медіа та спорту, зазначив, що перша партія даних, які були отримані з соціальних мереж, показують, що прокремлівські акаунти намагалися вплинути на політичні дебати у Великобританії. Вони розпалювали ненависть та налаштовувати мережеві спільноти одна проти одної.
У звіті британської компанії 89up.org зазначається, що кремлівські державні ЗМІ, такі як Russia Today і Sputnik, видавали за запитами користувачів щонайменше 261-у статтю з упередженнями щодо ЄС, у той час як прокремлівські тролі та боти забезпечували широке розповсюдження цих статей у соціальних мережах.
Ще одне дослідження виявило, що понад 156 000 російських акаунтів у Twitter згадували #Brexit в оригінальних публікаціях або ретвітах – переважно на підтримку “Вихід (англ. LEAVE)” – у дні голосування. Ці пости були переглянуті сотні мільйонів разів.
Гібридна агресія Росії в Україні проявляється через ідеологію “руского міра”, відповідно до якого українців треба “перевиховати”, зробити з них “нових росіян”.
Лінк: https://www.dw.com/en/why-putin-wants-to-make-new-russians-out-of-ukrainians/a-48995869
Кінетичні операції (Kinetic Operations)
Терміном кінетичні військові операції позначають військові операції для виконання окремих політичних завдань за допомогою “м’якої сили”. Іноді такі операції проводяться “під чужим прапором”. В рамках своєї гібридної тактики Росія застосовує повний спектр заходів: починаючи від підбурювання, насильства, викрадення та спроб вбивства до проникнення та прихованих дій у поєднанні з військовими зусиллями.
Найочевиднішим прикладом кінетичної операції є використання для окупації професійних солдатів без військових знаків розрізнення, ймовірно, російського спецназу в Криму та на Донбасі в 2014-му році.
З того часу цих російських солдатів називають “ввічливими чоловіками” або “зеленими” чоловіками”. Хоча походження цих військ ніколи не бралося під сумнів, відсутність знаків розрізнення дозволяла президенту Путіну, принаймні формально та тимчасово, відокремлювати російську державу від цих сил і пом’якшувати міжнародну реакцію на дії Росії.
Починаючи з 2014-го року зібрано багато доказів російської військової присутності на Донбасі, але через відсутність формальної зовнішньої приналежності цих сил до будь-якої країни, Росія продовжує називати себе третьою стороною конфлікту, яка немає жодного відношення до нього.
Ступінь заперечення Росією власних дій під чужим прапором залежить від контексту. У той час як окупація Криму була погано замаскованою операцією російського спецназу, “місцеве повстання російськомовного населення” на Донбасі було більш значущим для Путіна, оскільки воно дозволило применшити участь російської армії в розв’язуванні війни в Україні та звести залученість Росії до простої участі російських “добровольців”, які взяли “відпустку” від служби в російській армії і як добровольці приїхали воювати за “народ Донбасу”.
Іншим прикладом операції під чужим прапором є військова участь Росії у війні в Сирії вже після офіційного виведення російських збройних сил з цієї країни. У Сирії Росія спиралася на приватну воєнізовану компанію Wagner Group, яка також діяла в Україні на початку 2014-го року. Згідно з повідомленнями ЗМІ та американської розвідки, ця приватна військова компанія тісно пов’язана з російським олігархом Євгеном Пригожиним. З вересня 2015-го року Wagner Group відіграла важливу роль у відвоюванні сирійським урядом своєї території, діючи як добровольчий підрозділ разом з офіційними російськими силами.
Повідомлялося про присутність приватних російських військових контрактників й в деяких країнах Африки та арабських країнах, включаючи Центральноафриканську Республіку, Судан та Лівію. Компанії на кшталт Wagner Group дозволяють Москві входити в інші країни з мінімальним політичним та економічним ризиком для Кремля.
Особливо тривожним є очевидна готовність Москви вражати власних ворогів на чужій території, у тому числі за допомогою зброї масового ураження. Побічним ефектом від хімічної атаки на пана Скрипаля та його доньку в березні 2018-го року в Солсбері стала смерть британки. Ще одного перехожого тоді було відправлено до лікарні. Британське розслідування виявило двох громадян Росії, які подорожували до Великобританії під іменами Олександр Петров і Руслан Боширов. Вони стали основними підозрюваними. Саме цих росіян пов’язують з російською зовнішньою військовою розвідкою (ГРУ). Незалежні дослідження, у тому числі відомої організації Bellingcat, підтримали цей висновок. Офіційний Кремль стверджував тоді, що ці двоє їздили до Лондона з Москви для дво- або триденного візиту, щоб подивитись на собор в Солсбері. Москва проігнорувала інформацію про ідентифікацію слідів нервово-паралітичної речовини “Новичок в спальні їхнього агента в лондонському готелі.
***
Завдаючи ударів по демократії та світовому порядку, проводячи військові операції під чужим прапором, сіюючи пропаганду та ненависть між різними суспільними групами в країнах Заходу, Росія намагається зберегти своє місце серед найбільш впливових країн світу за допомогою гібридної війни. Для цього Росія вже не один десяток років створює загрози політичного, економічного, соціального і культурного порядку на території демократичних країн. В Україні Росія відважилась на прояв найбільш явного з усіх перелічених компонентів гібридної війни – військової агресії.
Росія здійснює спробу демонтажу мирного світового порядку. Світова історія знає як мінімум декілька таких спроб у ХХ столітті. Усі вони відбувалися за ініціативи авторитарних і тоталітарних держав, які зрештою зазнали поразки. У 1930-х роках Адольф Гітлер вирішив, що світ потребує закріплення нового балансу сил на континенті, – і відносно скоро програв, хоча на початку події для нього розвивалися цілком вдало. Наслідком цієї спроби стало формування з розрізнених європейських держав стійких альянсів. У 1945–46-х роках Радянський Союз вирішив, що слід скористатися ситуацією і закріпитися на нових територіях, розпочавши Холодну війну із Заходом. За 45 років це призвело до зникнення СРСР з карти світу, а Захід вийшов з цього протистояння з новими військово-політичними та інтеграційними проектами. 2014-го року путінська Росія вирішила, що настав час “встати з колін”, зруйнувати світовий порядок і розпочати воєнну агресію…
