Економіка
10.06.2022

«Не спонсоруйте нашу смерть» – українці звернулися до країн Європи

«Не спонсоруйте нашу смерть» – українці звернулися до країн Європи

24.02.22 року – дата, коли в Україні почався відлік зруйнованих будинків, вбитих мирних громадян та загиблих захисників, котрі повстали проти російської агресії у цьому нерівному бою. Саме в цей день, о 5-й ранку українці вздригнулися від потужних вибухів по всій території розмежування з Росією та Білоруссю. Про відкриту російську агресію писали десятки українських і міжнародних ЗМІ, а 02.03.22 року це було визнано і засуджено Генеральною асамблеєю ООН у резолюції.

А чим запам’ятається ця дата у Європі? День коли постав вибір між гуманізмом та комфортом? Росія як ракова пухлина надійно закріпилась на теренах Європи продаючи свої природні ресурси – нафту та газ, та вважає, що вона може собі дозволити будь-які криваві ігри, будь-то захоплення територій – не признаних республік, котрих вже нараховується десяток у різних частинах світу (треба посилання на список: Придністров’є, Курили, Карабах, Абхазія, ЛДНР і тд), чи повномасштабна війна в Україні, сусіда якого до останнього називали «братським народом», а в цей час «програмували» власне населення на ненависть та жагу до вбивств під лозунгами «денацифікації» та «демілітаризації».

Вплив Росії у світі через газопостачання

Росія добре підготувалася до нападу підписуючи контракти про надання газу та таким чином, прив’язуючи до себе все більшу кількість країн, в тому числі і європейських, отримуючи нам ними контроль через погрози відключення. Так, за даними Агентства Європейського Союзу зі співробітництва регуляторів енергетики, у 2020 році приблизно половина газу, що імпортувалася у Німеччину, постачалася з Росії. Італія викупила у Росії понад 46% усього спожитого газу за рік, а Франція – четверту частину. В цей же час, Північна Македонія та Молдова повністю залежали від поставок газу з Росі, а Фінляндія та Латвія – майже на 90%.

Залежність країн від російського газу станом на 2020 рік

Залежність від російського газу дуже схожа на наркотичну залежність, яка поступово наступала, влещувала та підключала роками, а зараз країнам потрібно пройти всі стадії подолання проблеми від заперечення і гніву до прийняття, або 12 кроків звільнення від наркоманії, як вам буде зручніше.

Чому ж Європейські країни, країни з адекватним світоглядом та розумінням усієї картини подій не можуть зважитися на повну відмову від російського газу? Чому виходить так, що однією рукою ці країни надають допомогу Українській армії та біженцям, а іншою – розраховуються за російський газ, тим самим, фінансуючи війну. Цей тезис підтверджений заявою (українське джерело) верховного представника ЄС із зовнішньої політики Жозепа Боррель в Європарламенті. За його словами, за час війни в Україні, Європейські країни заплатили Росії 35 млрд євро за енергоносії, в той час, як розмір фінансової підтримки України у 35 разів меншим. Країні Європи ніби і нам допомагають, але, боючись позбутися власного комфорту, не можуть прийняти важливих рішень про розірвання «кривавих» контрактів.

Нові ультимативні умови Росії та реакція Європи на них

У своїй «газовій грі» Росія пішла далі і поставила ультимативні умови про розрахунок за газ у рублях, замість євро, як було прописано у контрактах. Кремлівська верхівка розуміє які страшні економічна наслідки вже має війна з Україною для її держави. То тільки на російських каналах розповідають як у них все добре та санкції «непомітні» для бюджетів. Російська економіка вже знаходиться у кроці від дефолту, а населення – за межею бідності. Намагаючись хоч ще якийсь час протримати економіку «на плаву», російською стороною було поставлено ультиматум про валюту оплати з погрозою відключення газу. Проте, у розріз з очікуваннями російської сторони, Європейський союз та країни великої сімки не прийняли ці умови. Нагадаємо, до складу «великої сімки» G7 входять США, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Велика Британія. Окрім цього, ряд країн вже зупинили постачання газу з Росії чи прийняли рішення про не заключення нових контрактів. Так, з 1 квітня Країни Балтії відмовилися від закупівель газу з РФ. З 2023 року, після закінчення чинного контракту, Польща планує відмовитися від російського газу. В свою чергу, Європейський союз склав план повної відмови від російського газу, нафти на вугілля до 2027 року.

Отже, план по «рубльовій реанімації» економіки вже пропалився у найбільших експортерів. Тепер вибір за Росією – чи залишити розрахунки за газ у євро та доларах, чи підтвердити свої гучні заяви діями, відключити постачання, та залишитися чи не без останніх фінансових надходжень. Пристала на умови Росії про розрахунок у рублях лише Угорщина, (українське джерело). Ще в рублях платить Молдова, проте це було заздалегідь прописано у їх контракті. А Болгарія хоч і дала згоду на оплату в рублях, проте це буде лише до кінця поточного року. Це зовсім не той капітал, який може суттєво вплинути на ситуацію.

Європа не може чи не хоче відмовлятися від російського газу?

Лідери країн Європи добре розуміють, що потрапили в залежність від природних ресурсів країни-агресора, проте не готові робити рішучі дії та вводити повне ембарго на постачання. Вони досі бояться, що дещо знизиться рівень комфорту для громадян, зростуть ціни на носії та інше. Але чи насправді відмова країн експорту російського газу чи навіть повне ембарго на закупівлю газу та нафти буде мати наслідки, відчутні для пересічного європейся? За підрахунками провідних німецьких економістів, ембарго коштуватиме їх країні від 0,5 до 3% на душу населення, а це навіть менше від економічних втрат від ковіду. Ще менший вплив ембарго матиме на економіку Франції, втрати ВВП оцінюють в 0,15-03%. Для деяких країн, наприклад Болгарія, Чехія та Литва, відмова від російських енергоносіїв призведе до зниження ВВП від 1-5%. Це трохи вищий рівень, але цілком керований. Особливо якщо оцінити рівень грошових потоків від закупівлі ресурсів у країни-окупанта. За даними дослідницької організації CREA, в 2021 році, країни Європи заплатили за російські енергоносії понад 202 мільярди Євро. Втрата такого джерела прибутку, навіть тимчасова, стане дієвим важелем впливу на Росію.

То чи так сильно лякає європейське керівництво економічні наслідки для громадян чи сам шлях до вирішення питання заміщення експортера? Адже треба шукати інші варіанти, заключати нові контракти, заміщувати імпорт. 

Як же проходило підсаджування Європи на «газову» голку?

Перший крок «газифікації», як і з наркотиками, важко назвати залежним. Це перші невпевнені кроки, спроби, скоріше цікавість аніж необхідність. В цей час Росія «загравала» з Європою, пропонуючи контракти та цікаві ціни.

*список країн та роки, коли були заключенні договори – якщо треба

Другий крок – закупівля країнами частини газу у Росії, що здатна задовольнити будь-які апетити та має великий запас для продажу будь-якого необхідного об’єму. Лояльна цінова політика змушує входити у більше залежність ніж на першому етапі, відмітаючи поставки з інших країн. На цьому етапі робочі відносини з Росією все такі ж прості та економічно вигідні.

Третій етап – момент, коли країни розуміють, що робота з Росією не проходить без підводних каменів. Настає час перезаключати контракти, які вже є не такими вигідними як на перших етапах, а риторика Росії все жорсткіша. Проте потрапивши у майже повну залежність, постає вибір між прийняттям нових умов чи розворотом курсу на 180 градусів. На цьому етапі, вже мало хто з залежних готовий взяти себе в руки та почати боротися з проблемою. У розрізі логістики, країнам-закупівельникам потрібно було б починати шукати нових постачальників, тим самим наражаючи себе на небезпеку нестачі газу від нових та відмови у постачанні від старого постачальника газу (Росії). Тому в такій ситуації майже всі, з тяжкими думками, але лізуть у лещата четвертого етапу.

Четвертий етап – фінальний. Це повна залежність від постачальника, та, як наслідок, пряма згода на всі умови та примхи. Це шантаж та залякування. В цю пастку споживача заганяли з першого кроку, а тепер йому необхідно буде вириватися навіть через економічні загрози або назавжди лишитися заручником, а в ситуації з Росією, і співучасником масових вбивств українців. Тут дуже важливо зробити правильний вибір.

Європейський комфорт чи українська свобода?

Монополізм Росії як постачальника газу у ряд Європейських країн робить їх залежними від країни-агресора, а отже і співучасником звірств. Вийти з під впливу, знайти нових постачальників у екстреному порядку та заключити вигідні контракти буває доволі складно, тому країни-газові-заручники продовжують експортувати газ, фінансуючи вбивства та руйнування українських міст та тисяч людських життів.

Ніяка фінансова підтримка не допоможе врятувати життя людей та зупинити війну доки агресор отримує капітал для ведення бойових дій. Введення ембарго фактично перекриє потік грошей у Росію та змусить зупинити свій кривавий терор. Не будьте співучасниками вбивств, не фінансуйте війну, заради власного комфорту.


Джерело сатті: https://mind.ua/en/openmind/20242838-don-t-sponsor-our-deaths-why-dependence-on-russian-gas-is-very-similar-to-drug-addiction

Поділитись цією сторінкою
facebook twitter linkedin telegram viber whats-app envelope copy