Хвостаті заручники війни

24 лютого 2022 року о п’ятій ранку українці прокинулися від потужних вибухів російських ракет. Уже в перші хвилини війни тварини, не знайомі з такими гучними звуками, отримали значний стрес. Більшості власників вдалося забрати своїх улюбленців з собою в безпечніші регіони України або за кордон. Однак чимало тварин загубилося в дорозі, дехто не пережив виснажливу евакуацію, а декого в поспіху забули господарі. Історії тварин, що стали заручниками війни, та волонтерів, які рятують їх попри смертельну небезпеку, вражають!

Тварини мені, як діти

Фото, на якому українка з гордо піднятою головою керує великою групою тварин, багато з яких на візочках, вже стало відомим на весь світ. Дівчина на фото – Анастасія Тиха, яка разом з чоловіком Артуром Лі вивезла з охопленого війною Ірпеня 15 собак, зокрема, з інвалідністю, 5 котів, хамелеона, черепаху, хом’яка та павука.

Настя та Артур до війни підбирали на вулиці безпритульних собак, лікували та шукали для них родини. Серед підопічних волонтерів було чимало собак, які в результаті ДТП чи людської жорстокості отримали інвалідність. Подружжя закупало для них візочки, Настя соціалізувала тварин та займалася їхньою кінологічною підготовкою. У більшості тварин, якими опікувалася дівчина, дуже трагічна доля. Собака Луна стрибає на трьох лапках, відколи її збила машина, кінцівку тварині ампутували. Стаф Кольтик також не має лапки – отримав травму при народженні. Псу на прізвисько Дідусь 15 років, він вже трохи глухий.  Багато собак, яких врятували зоозахисники, ніколи не зможуть ходити. Є серед них і такі, які потрапили до волонтерки через людську жорстокість. Наприклад, після того, як їх вдарили палицею по спині та перебили хребет. 

Коли російська армія напала на Україну, в Ірпені під Києвом почалося пекло. Місто постійно бомбардували та обстрілювали, вулицями пересувалися танки. Ірпінь опинився в облозі без води та їжі. Евакуація була вкрай небезпечною, у новинах одна за одною почали з’являтися жахливі історії. При спробі виїхати зі зруйнованого Ірпеня окупанти розстріляли матір та двох дітей. Іншу вбиту родину – матір і дитину – поховали в дворі будинку. Маленьке комфортне місто перетворилося на суцільну руїну. 

Незважаючи на небезпеку Настя та Артур вирішили тікати з великою кількістю тварин, що врази ускладнювало евакуацію. “Тварини мені, як діти. Дітей же не кидають”, – казала Настя. На збори вистачило 15 хвилин. Вони не знали, де будуть жити в Києві та де прилаштують тварин.

Вести собак треба було спочатку через весь Ірпінь, а потім перейти міст та завантажити їх в машину, яку надали інші волонтери з благодійного фонду “Плюшка”. Котів волонтери посадили у візочок з супермаркету. Спочатку дівчині було дуже важко рухатися, оскільки собаки не хотіли йти та пручалися, великі тварини перекидали візочки, на яких сиділи собаки з інвалідністю. Доводилося їх піднімати та саджати назад.  Деяких собак Настя несла на руках. Зокрема, пса з інвалідністю, який під час шляху до крові збив собі культі лапок. Під час евакуації дівчина зламала палець, а ще в неї довго боліло все тіло, адже тварини тягнули її у різні боки. 

Пішою дорогою до розбитого мосту Насті та Артуру допомагали перехожі, а потім – і бійці тероборони. Вони взяли тварин, яких було вести найважче. З Настею залишилися лише неконтактні, які не довіряють нікому, крім неї. Хлопці з тероборони віддали волонтерам собаку на ім’я Дружба, що самотньо блукала по місту. Наразі для неї шукають родину. Ще одна вівчарка сама прибилася до волонтерів – її також забрали.

У дорозі волонтери загубили 4 собаки, зокрема, свого власного пса Зевса. Через кілька днів Настя та Артур повернулися пішки в розтрощений та покинутий Ірпінь, щоб знайти загублених тварин. Подружжю знову пощастило: друга операція з порятунку пройшла майже без пригод. Знайшли двох, ще декількох бідолаг підібрали на вулиці. Наразі усі вони проживають в приватному будинку в Києві.  

Подружжя продовжує опікуватись тваринами, які постраждали від військових дій, і шукає їм домівки за кордоном. До Німеччини вже поїхало 8 собак та 35 котів, але найпроблемніших тварин з розладами психіки, які стали недовірливими до людей і бояться гучних звуків, подружжя залишає собі.

Рятуючи тварин, загинуло 5 наших працівників

Велика кількість зоопарків по всій Україні неодноразово потрапляла під ворожі обстріли та бомбардування.У скрутному становищі опинився Миколаївський зоопарк, на територію якого росіяни скидали снаряди та касетні ракети. Російські снаряди практично знищили екопарк у Харкові. Засновник екопарку Олександр Фельдман з перших днів війни повідомляв про скрутне становище тварин. Деякі з них загинули під час обстрілів, а дехто не витримав голоду і холоду, адже окупанти не допускали працівників на територію екопарку. 

Коли внаслідок бомбардувань було зруйновано вольєри з великими хижаками, засновник висловив побоювання, що тварин доведеться приспати заради безпеки мешканців: налякані тигри та леви могли наробити біди в місті. Але на допомогу Олександру прийшли десятки зооволонтерів. Тварин вдалося врятувати і вивезти в безпечне місце.

“Евакуація наших вихованців розпочалася практично з перших днів російського вторгнення. Цей процес не просто складний, а смертельно небезпечний. “Фельдман Екопарк” – це соціально-гуманітарний мультикомплекс із великою зооекспозицією“, – розповів керівник партнерських проєктів екопарку Вадим Воротинський. 

До війни в екопарку Фельдмана жило близько 5 тисяч тварин майже 300 видів. Оскільки парк розташований у північному передмісті Харкова, з 24-го лютого він опинився на лінії вогню.  “Майже кожен день його територія зазнає обстрілів з різного озброєння. Бомби, ракети, снаряди, міни, великокаліберні кулі – що тільки сюди не прилітало за два місяці”, – кажуть в екопарку.  Російські окупанти вбили близько 100  тварин, зруйнували частину вольєрів, повністю знищили інфраструктуру. 

Співробітники парку та волонтери підтримують життя тварин і проводять їхню евакуацію, незважаючи на смертельний ризик. “Уже майже 80% вихованців вивезли у безпечні місця. Рятуючи їх, загинуло 5 наших працівників”, – розповідає Воротинський. 

З екопарку евакуювали більшість великих тварин: леви, тигри, ягуари, леопарди, ведмеді та вовки. Паралельно вивезли копитних, приматів, великих черепах, птахів, дрібних звірів. Весь світ облетіли кадри з евакуацією кенгуру, тапірів та альпаки.  Уже в самому кінці квітня вдалось евакуювати гімалайського ведмедя. Завершити повну евакуацію екопарку планують до середини травня. Звірів переселили до інших зоопарків країни або до спеціалізованих притулків, де вони зараз проходять реабілітацію.

Ворожих обстрілів зазнала і страусина ферма в Ясногородці на Київщині. На жаль, десятки невинних тварин загинули. Деякі – від прямого потрапляння з ворожої зброї. Проте багатьох тварин вдалося евакуювати. Серед них лами, альпаки, верблюди, рожеві пелікани.

Хатіко з Макарова

Наряду з такими гучними операціями з порятунку тварин важливо відзначити і простих українців, які самотужки намагались врятувати залишених домашніх улюбленців, або тварин, чиїх господарів було вбито. Не може залишити байдужим історія українського Хатіко. Тетяна Задорожняк зі своєю собакою породи Акіта-іну проживала в Макарові, що на Київщині. Коли окупанти увійшли в селище, жінка вдома чекала подругу, з якою мала евакуюватися. Проте врятуватися Тетяна не встигла – її зґвалтував і жорстоко зарізав кадирівець. Пес на прізвисько Ріні декілька тижнів чекав господиню на порозі будинку, категорично відмовляючись йти з волонтерами. Виснажений пес зголошувався лише пити воду та їсти, не полишаючи свого посту… Лише згодом Ріні вдалось забрати. Зараз він у нових власників в безпеці.    

Убивали тварин задля розваги

Під час окупації військові РФ проявляли неабияку жорстокість не тільки до людей, але, чомусь, і до тварин. Задля розваги вони вбивали та знущалися з безпритульних собак, свійської худоби, птиці, й інших тварин, які траплялися їм на шляху. На рахунку російських солдат вже сотні випадків вбивств і знущань над тваринами. Лише в Бородянці, що на Київщині, внаслідок окупації у притулку загинуло понад 300 собак. 

Розстріляними разом із своїм господарем знайшли вівчарок на одній із українських доріг. Чоловік вивозив собак у безпечне місце, проте російські солдати цинічно вбили їх прямо на дорозі. Господар і два пса загинули, один вижив. Він довго сидів поруч зі своїм господарем, чекаючи, коли той прокинеться… Згодом пса забрали зоозахисники.

Коли українські військові відтіснили російську армію з Київської області, відкрилися нові звірства. Так, наприклад, у Ворзелі, нелюди лишили по собі курячі голови, розвішені на мотузці для сушіння білизни. Для чого вони це зробили? Це питання залишилося без відповіді. Факти катування тварин російськими солдатами прокоментував офіцер Збройних сил України Віктор Трегубов: “Окупанти – це люди, яких ми називаємо відморозками, а медицина – психопатами. Люди, позбавлені емпатії, позбавлені розуміння цінності як свого, так і чужого”.

Людяність і вміння співчувати – одна з ознак цивілізованого суспільства. Українці, які самі знаходяться в небезпеці, намагаються допомагати обездоленим тваринам: підгодовують безпритульних собак та котів, яких побільшало під час війни, забирають сусідських хвостатих собі, шукають їм нових господарів. Проте дуже багато тварин досі страждає. Вони не можуть себе захистити. І чим швидше закінчиться війна в Україні, тим більше безневинних життів вдасться врятувати.