ПАТРІСІЯ ПЛАТИТЬ ЗА ВІЙНУ

---

Як я можу допомогти Україні?

• Крок 1. Поширте цю статтю та розкажіть про важливість ембарго на покупку нафти до росії.
• Крок 2. Підтримайте ембарго на покупку нафти в росії, підписавши петицію.

Підписати петіцію — Франція

Підписати петіцію — Німеччина

Підписати петіцію — Італія

---

БІЗНЕС ОКРЕМО, РАКЕТИ ОКРЕМО

Виходячи з ліберальних позицій, теза “війна окремо, бізнес окремо” мала право на існування у 18-му сторіччі, коли лібералізм тільки винайшли. Дійсно, тоді війна була радше справою професіоналів. У війнах брали участь та гинули набагато більше військових, аніж цивільних. На жаль, у 20-му сторіччі з прогресом зброї, все змінилося. Уже понад сто років втрати цивільних у війнах кратно перевищують втрати власне військових.

До того ж, суттєво ускладнилися виробничі ланцюжки. Ураження ракетою “Іскандер” цивільного будинку – це не індивідуальне рішення лейтенанта Іванова, що власне й натиснув кнопку. На відміну від індивідуального удару шаблею в часи Адама Сміта.

Постріл ракетою — результат праці тисяч людей. Окрім власне конструкторів, це — хіміки, машинобудівники, працівники кольорової металургії, інженери та працівники космічної промисловості, нафтовидобувачі та нафтопереробники, працівники російської залізниці РЖД, вантажники та оператори портових кранів у Новоросійську та Севастополі, і ще багато тих, хто зробив можливим цей постріл.

---

Російська оборонна галузь

За інформацією американського дослідника Павла Лузіна, за час після розпаду СРСР російська оборонна промисловість здійснила два взаємопов’язаних катання на американських гірках — економічні та організаційні. Перший передбачав різке скорочення державних витрат і невдалих зусиль з конверсії, за яким послідував сильний ріст видатків з 1998 року. Другий включав розпад ланцюгів управління, постачання та виробництва радянських часів, за яким послідувала ерзац-приватизація, яка принесла користь новій еліті. Сьогодні ці процеси завершилися домінуванням держави в цій стратегічній галузі, а приватний сектор представлений лише номінально.

Згідно з оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, військові витрати впали з середньорічних трохи більше 254 мільярдів доларів у 1988-1990 роках до лише 15,7 мільярдів доларів у 1998 році (цифри в постійних доларах 2019 року).

При цьому спроби переходу на невійськове виробництво, розпочаті наприкінці 1980-х років, повністю провалилися до 1993 року. Російській оборонній промисловості вдалося пережити кризові роки завдяки тому, що вона продовжувала виробляти й обслуговувати зброю, спираючись на запаси радянських часів та іноземний попит: переважно з Китаю, Індії та інших країн, що розвиваються.

Тим часом наприкінці 90-х – початку 2000-х років західні уряди працювали з Росією над космічними програмами та фінансували програми роззброєння. Це іноді призводило до парадоксальних ситуацій. Наприклад, Росія демонтувала десятки атомних підводних човнів радянських часів за фінансової допомоги Заходу і самостійно побудувала 16 нових. Водночас Росія намагалася зменшити свою залежність від інших колишніх радянських республік для оборонного виробництва — повна локалізація, наприклад, виробництва різних типів ракет, раніше вироблених в Україні.

Російська атомна підлодка «Курск», що затонула в Баренцевому морі в серпні 2000 року

Лінк: https://www.popularmechanics.com/military/navy-ships/a23494010/kursk-submarine-disaster/

---

За період правління Путіна оборонна промисловість звернулася до консолідації та відновлення формальної державної власності на тлі більшої консолідації авторитарного управління Росії. Сьогодні оборонний сектор Росії є невід’ємною частиною політичної системи країни, де розподіл державних ресурсів залежить від безперервних переговорів між різними зацікавленими сторонами, і, таким чином, відрізняється від своїх аналогів у США та Китаї. 

За часи правління Путіна Росія також відновила де-факто радянський тип командної економіки в оборонній промисловості, що не допомагає сектору подолати виклики. Один із заходів уряду передбачає перезавантаження програми конверсії: російські оборонні підприємства мають збільшити свою частку доходу від цивільної продукції до 50% до 2030 року, і зобов’язати державні установи та державні компанії в інших секторах купувати отримані цивільні товари.

Чи то через директиви про закупівлю зверху, чи через державних чиновників на ключових керівних посадах, уряд Росії залишається глибоко залученим в оборонну промисловість країни. Одним із прикладів важкої руки держави є вищезгадані обов’язкові закупівлі цивільних товарів. Іншим є змішування державних оборонних корпорацій з приватними підприємствами, пов’язаними з високопоставленими російськими чиновниками.

Незважаючи на економічні санкції, станом на 2021 рік російська оборонна галузь налічувала близько 1300 підприємств, більшість із яких під егідою державних корпорацій «Ростех», «Алмаз-Антей», «Роскосмос», «Тактична ракетна корпорація», Об’єднана суднобудівна корпорація та підрозділ «Росатому» з ядерної зброї. Приблизно 2 мільйони працівників сектору становлять близько 2,7% робочої сили Росії. Російські міністри, заступники міністрів та посадовці адміністрації президента входять до рад директорів корпорацій, а співробітники ФСБ працюють в управлінні. Більше того, всередині кожної корпорації існує конкуренція: різні підрозділи, дочірні компанії та окремі заводи змагаються за свою частку у виробництві та програмах досліджень і розробок.

Фото: Колишній агент КДБ СРСР і глава державної корпорації «Ростех» Сергій Чемезов є одним з яскравих представників режиму Путіна, чиї статки оцінюють у мільярди дол США

---

За інформацією американського видання Russian matters, у 2014-2018 роках Ростех продав 75% акцій Kalashnikov Group компанії, підконтрольній Олексію Криворучку, який став заступником Міністра оборони в червні 2018 року і продав свою частку колишньому заступнику Міністра транспорту Алану Лушнікову. Тим часом Лушніков є бізнес-партнером генерал-майора у відставці Тимура Гарєєва, який входить до ради директорів Tactical Missiles Corporation, одного з державних оборонних холдингів.

---

Яку небезпечну для людства зброю створила Росія за останні 20 років

Російська нестратегічна (тактична) ядерна зброя — це не проста і вкрай невдячна тема, оскільки Росія приховує кількість вироблених ракет та іншого озброєння, що використовується для потреб власної армії. Іншою проблемою обліку і контролю за нестратегічною ядерною зброєю Росії є те, що її контроль не охоплено договорами про стратегічні озброєння.

У Росії ракет більше ніж у США, і вона їх оберігає від будь-яких механізмів контролю та верифікації. На думку дослідників, причина полягає в тому, що в головах російських керівників із початку 1990-х рр нестратегічні ядерні ракети покликані компенсувати слабкості звичайних збройних сил, особливо в області високоточних озброєнь. 

Росія пішла набагато далі за СРСР. Якщо радянське керівництво вважало, що в разі великої війни вона неминуче переросте в глобальне ядерне зіткнення, то російське керівництво розробило концепцію контролю такої ескалації або концепцію “ядерної деескалації”/”ескалації для деескалації”. Тепер російське керівництво вірить, що може контролювати розвиток великої війни та вийти з неї переможцем.

Російська концепція “ядерної деескалації” передбачає в разі загрози військової поразки нанесення демонстративного ядерного удару за допомогою нестратегічної ядерної зброї по ненаселеній місцевості супротивника або не суднохідної акваторії з метою деморалізувати цього супротивника і схилити до переговорів або ж капітуляції. По суті, ця концепція базується не на розрахунках, що претендують на досягнення логічної мети, а на “релігійному догматі” — на ідеї, що в Кремля є характер, а еліти і суспільство ймовірного чи реального супротивника — це слабаки, які обов’язково здригнуться.

Проте реально застосувати нестратегічну ядерну зброю дуже не просто, і це не відбувається шляхом натискання кнопки — до цієї системи включено чимало людей, тож існує не один “захист від дурня”. Крім того, якщо російською владою нестратегічна ядерна зброя сприймається як щось не дуже страшне та допустиме, то для всіх інших ядерних держав вона залишається ядерною зброєю, застосування якої у будь-якому вигляді є екзистенційною загрозою та є неприпустимим.

---

Російські крилаті ракети

За інформацією американського інформаційного агентства ABC, за перший місяць російського широкомасштабного вторгнення Росія застосувала по Україні понад 1200 різних типів ракет. Це переважно крилаті ракети “Калібр” та “Іскандер-М”, які можуть переносити ядерний заряд.

За всю російську ядерну зброю відповідає 12-те головне управління Міністерства оборони. Головні його об’єкти — це центральні бази зберігання (арсенали), де утримуються та обслуговуються боєзаряди. Усього в Росії 12 таких ЦБХ: Оленегорськ-2 (Мурманська область), Вологда-20, Можайськ-10, Воронеж-45, Брянськ-18, Білгород-22, Саратов-63, ЗАТО Тригірний (Челябінська область), ЗАТО Лісовий (Свердловська) область), Іркутськ-45, Хабаровськ-47, Комсомольськ-на-Амурі-31.

“У перші дні війни росіяни випустили по Україні до 480 ракет. Зокрема 230 із самохідних пускових установок “Іскандер-М”, які вони завезли на територію України, 160 із таких же установок — з території Росії, 70 — з території Білорусі, та понад 10 ракет “Калибр-НК»” — із кораблів Чорноморського флоту РФ”, — повідомляє портал Defence Express.

За словами Роберта Лі, ветерана Корпусу морської піхоти США, крилаті ракети “Калібр”, розміщені на кораблях і підводних човнах у Чорному морі, і ракети “Іскандер-М”, розміщені вздовж кордону, можуть вразити цілі практично будь-де в Україні.

За останні 20 років найновітнішою зброєю російської армії виявились крилаті ракети типу “Калібр”, спроектовані наприкінці 70-х років і модернізовані російським оборонпромом. “Мені соромно зізнатися, я був здивований кілька років тому, коли ракети “Калібр” вилетіли з Каспійського моря, вражаючи цілі в Сирії”, — сказав генерал-лейтенант Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі. Вартість однієї  російської ракети Калібр за даними експертів складає близько 1,2 млн дол США.  

Лінк: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:3M-54E_missile_MAKS2009.jpg 

---

Не менш загрозливою зброєю є крилаті ракети “Кинджал”. Однак таких ракет через їх високу вартість Росія випустила по Україні набагато менше, ніж “Калібрів” чи “Іскандерів”, за інформацією Bloomberg. Крилата ракета “Кинджал” є повністю новітньою розробкою російської оборонної галузі. Кинджал є модифікацією ракет для “Іскандерів”, які встановлюють на швидкісні винищувачі МіГ-31.

Фото: винищувач МіГ-31К із гіперзвуковими ракетами «Кинжал» на російській авіабазі Хмеймім 

Лінк: https://www.radiosvoboda.org/a/news-rosija-ukrajina-giperzvukovi-rakety-kyndzhal/31760794.html

---

Вперше про ракету “Кинджал” стало відомо в березні 2018 року зі звернення Володимира Путіна до Федеральних зборів РФ. Тоді керівник Кремля представив багато зразків “фантастичної” зброї, яка начебто здатна долати найбільш новітні системи протиповітряної оборони. Але на підтвердження своїх слів російський президент продемонстрував лише комп’ютерну графіку, через що його тодішній виступ багато хто назвав “мультиками”. Частину щодо ракети “Кинджал”, утім, західні військові експерти тоді сприйняли цілком серйозно.

Гіперзвуковий ракетний комплекс “Кинджал” вважається глибокою модернізацією одноступеневої твердопаливної ракети 9М723 для комплексу “Іскандер” в авіаційній версії — тобто для запуску з літаків. Дальність враження цієї ракети сягає 2000 км.

За оцінками експертів, вартість як і кількість “Кинджалів” вирахувати достатньо складно, але приблизно одна ракета “Кинджал” може коштувати до 6,5 млн доларів. При цьому в Росії їх менше 100.

---

Військові витрати Росії

Протягом останніх 10 років офіційний військовий бюджет Росії коливався в середньому від 50 до 60 млрд доларів. Щорічні бюджетні військові витрати, що здійснює Росія останніми роками, можуть бути компенсовані трьохмісячною виручкою від продажу країною нафти.

 Джерело: https://infogram.com/luzin-table-1-1hzj4o3ln3zyo4p 

---

Інфографіка не включає корпоративні витрати державних російських корпорацій нафтового і газового сектору, які за інформацією розслідувачів фінансуються за рахунок штучно створених для цього державних корпорацій і не відображаються в державному бюджеті. 

Сумарні бюджетні витрати на військові потреби Росії за останні 10 років також коливаються в межах від 61 до 65 мільярдів дол США на рік за даними SIPRI. За даними World population review, Росія входить до 10-ки країн за найбільшими військовими витратами в Світі.

За підсумками 2020 року військові витрати різних країн складали:

1. 1. США – 778 млрд дол США;
   2. Китай – 252 млрд дол США;
   3. Індія 72,9 млрд дол США;
   4. Росія 61,7 млрд дол США;
   5. Великобританія 59,2 млрд дол США;
   6. Саудівська Аравія 57,5 млрд дол США;
   7. Німеччина – 52,8 млрд дол США;
   8. Франція – 52,7 млрд дол США.

---

НАФТА І ГАЗ НА СЛУЖБІ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ

За підсумками 2021 року російські нафта та газ надали близько 35% до сумарних бюджетних надходжень країни. Хоча Росія прагне зменшити залежність від вуглеводнів після попередньої хвилі санкцій, яка почалася вісім років тому після анексії Криму, нафта і газ разом залишаються найбільшим джерелом надходжень до бюджету.

За інформацією Bloomberg, оскільки Росія не публікує зведені дані про експорт нафти, її щомісячні доходи від продажу нафти за кордон важко оцінити. За останні роки країна експортувала близько половини видобутку нафти, який в січні-лютому 2022 року становив в середньому 11,04 млн барелів на добу. 

За даними аналітиків з Kpler, станом на 9 березня 2022 року морський експорт, який становить основну частину російського нафтового потоку, «зберігався комфортним для Росії» і все ще становив близько 4,9 мільйона барелів на добу.

Станом на середину березня 2022 року, Європа та Китай, які є основними покупцями російської нафти та нафтопродуктів, не ввели жодних формальних обмежень на закупівлю палива на тлі вторгнення. Тим не менш, міжнародні енергетичні компанії та трейдери уникали купівлі російської нафти через відсутність ясності щодо того, як можуть розглядатися закупівлі, тоді як США та Великобританія заявили, що заборонять імпорт російської нафти. Kpler очікує, що обсяги російської нафти на воді продовжуватимуть зростати на тлі невизначеності.

Російське експортне мито на нафту за квітень базується на середній ціні Urals, зафіксованої на один місяць (з середини лютого до середини березня). Якщо знижка на марку Brent, яка наразі становить близько 30 доларів за барель, утримається, а зростання цін на нафту втратить силу, це може призвести до зниження ставки експортного мита Росії, яку вона отримує до державного бюджету з травня. У поєднанні з потенційним зниженням експорту нафти це може завдати удару по доходах російського бюджету саме тоді, коли Росія найбільше потребуватиме грошей.

***

Вторгнення Росії в Україну спричинило хвилю санкцій проти російських газових і нафтових державних корпорацій. Незважаючи на те, що на сьогодні немає ознак того, що директори «Газпрому» відіграли будь-яку пряму роль у рішенні Путіна, політична система Росії побудована таким чином, аби щедро винагороджувати лояльних до влади бізнесменів. Крім того, істотна роль Газпрому в державних фінансах зробила її очевидною мішенню для західних лідерів, які хочуть запровадити фінансові санкції.

Перед вторгненням агресивні переговори Росії у Східній Європі змусили країни Балтії критикувати Росію. У Молдові «Газпром» запропонував уряду дешевший газ, якщо вони послаблять зв’язки з ЄС у жовтні 2021 року. У серпні 2021 року «Газпром» виключив Україну з транзитної угоди про постачання газу до Угорщини. 

Росія може отримати прибуток у квітні 2022 року від недавнього зростання цін на нафту, оскільки її податок на експорт нафти підскочить до найвищого рівня у 2022 році, навіть на тлі міжнародних санкцій та небачених до цього знижок на російську нафту марки Urals.

За розрахунками Bloomberg та даними Мінфіну США, барель російської нафти або мазуту, експортований у квітні 2022 року, принесе в державну казну понад 8,30 доларів. Цього року щомісячне мито неухильно зростало разом з цінами на нафту, які раніше в березні підскочили вище 100 доларів на тлі найгіршої енергетичної кризи за останні десятиліття, що посилюється через занепокоєння через перебої в російських потоках.

Якщо порівняти вартість виробництва російських ракет з доходами від продажу нафти, матимемо таку картину:

1 барель нафти Urals дає до бюджету Росії 8,3 дол США

1 російська ракета Калібр коштує 1,2 млн дол США

За оцінками експертів, за 1 добу Росія виробляє в середньому 6 млн барелів нафти — це дорівнює виробництву 41 крилатої ракети типу Калібр 

Щоб запустити 1 ракету калібр, Росія має продати 144 тис барелів нафти

Останні роки Росія входить до країн-найбільших експортерів нафти в світі.

Наприклад, за підсумками лише 2019 року Росія займала 2 місце за цим показником серед таких експортерів сирої нафти як:

• Саудівська Аравія (145 млрд доларів); 
• Росія (123 млрд доларів); 
• Ірак (73,8 млрд доларів); 
• Канада (67,8 млрд доларів); 
• США (61,9 млрд доларів).

Інфорграфіка: https://www.aljazeera.com/news/2022/3/10/infographic-how-much-of-your-countrys-oil-comes-from-russia-interactive 

---

За оцінками Aljazeera, лише в 2019 році Росія продавала нафту в 48 країн світу, що дозволяло їй тримати військові витрати на рівні, який передував введенню санкцій у 2014 році за розв’язану війну на Донбасі в Україні.

Китай купив близько чверті (27%) загального експорту нафти Росії на суму 34 мільярди доларів. Серед країн, які найбільше залежать від російської нафти: Білорусь, Куба, Кюрасао, Казахстан, Латвія – кожна з них імпортує понад 99 відсотків своєї сирої нафти з Росії.

На графіку нижче показано, яка частина загального імпорту сирої нафти кожної країни надходить з Росії.

Лінк: https://www.aljazeera.com/news/2022/3/10/infographic-how-much-of-your-countrys-oil-comes-from-russia-interactive 

---

Європейцям краще іноді використовувати міський транспорт або велосипед, ніж купувати бензин вироблений на російській нафті. Як видно з інфографіки вище, нафтову залежність від Росії мають такі країни Європи як Фінляндія, Латвія, Словаччина, Литва, Угорщина, Польща, Сербія, Чехія, Естонія, Нідерланди, Румунія, Німеччина, Швеція, Італія, Хорватія та інші. В сукупності ці країни задовольняють власні потреби в нафті від 20% до 90%.

Найбільш залежні від російської нафти країни Балтії, Польша, а також Чехія і Словенія підтримали введення повного ембарго на постачання нафти з Росії, у той час як Німеччина, Нідерданди чи Франція ще вагаються, чи варто карати Росію повним нафтовим ембарго.

---

РОСІЙСЬКИЙ ГАЗ

Путінську армію спонсорує російський газ і нафта. Пересічні громадяни демократичних країн не розуміють, як це їх стосується. Але, насправді, існує прямий зв’язок між спроможністю Росії воювати і наявністю опалення в дитячих садочках Хорватії, Словаччини чи Німеччини, Італії.

Сьогодні є потреба пожертвувати певним комфортом заради того, щоб Україна відстояла речі, які європейці також поділяють. Українські збройні сили воюють не лише для себе чи за себе. Вони воюють за європейців також. Європейцям теж слід подумати над тим, щоб трохи “затягнути паски”, аби ні їх, ні їхніх дітей ніколи не бомбили путінські ракети типу “Іскандери”. Щоб не лилася людська кров, європейцям слід повністю відмовитись від будь-якої краплі російської нафти, від будь-якого кубометру російського газу. 

Відмовитись не лише на сьогодні, а й на завтра чи післязавтра. Не треба думати, що коли путінська Росія піде з України, залишивши після себе руїни, торгівлю можна буде відновити одразу. Ні, так бути не повинно. Якщо Росія забажає через продаж нафти і газу платити Україні репарації, ось тоді з нею можна починати розмову. Але так питання варто ставити лише після повного виводу військ Росії з України. Зараз слід повністю закрити Росії можливість торгувати нафтою і газом. Без будь яких санкційних “шпаринок”.

Краще пожити трохи без путінського газу, що гріє воду вдома, ніж під путінськими бомбами.

На фоні війни Росії проти України ціна на російський природний газ в Європі досягла нового максимуму на хабі TTF в Нідерландах. Квітневий ф’ючерс складає тепер 345 євро за мегават-год, або майже 3900 доларів за 1000 кубометрів.

Таким чином, для виробництва однієї крилатої ракети “Калібр”  вартістю 1,2 млн доларів Росії слід продати 307 тис кубометрів газу.

У 2021 році Європейський Союз імпортував з Росії 155 мільярдів кубометрів природного газу, що становить близько 45% імпорту газу в ЄС і близько 40% його загального споживання газу.

 За такої вартості, як у квітні, протягом 2022 року Росія може отримати валовий прибуток від продажу природного газу на рівні 600 млрд доларів. У випадку, якщо не буде введено повне ембарго на постачання російського газу, будь-які економічні санкції чи торговельні обмеження виглядають несерйозно.

Лише дохід від продажу газу на додаток до прибутків від нафти дозволяє Росії за потреби вдвічі збільшити власні військові витрати з 60 до 100 млрд доларів на рік.

---

ЯК РОСІЙСЬКІ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНІ БІЗНЕСИ ПОВ’ЯЗАНІ З ВІЙНОЮ

Лінк: https://www.bbc.com/news/58888451 

Російський оборонний сектор, як і його американський аналог, є ключовим аспектом національної могутності країни. Однак на відміну від американських оборонних компаній, російська оборонна промисловість значною мірою належить державі, де-факто, якщо не завжди де-юре. Відповідно, великі російські оборонні корпорації та їхні дочірні компанії конкурують не на вільному ринку, а в рамках так званого адміністративного ринку — постійний перерозподіл державних ресурсів, переважно через Москву, між гравцями, важливими для політичної системи та її стійкості.

Оборонна галузь зміцнює сучасний авторитаризм Росії не лише шляхом проектування влади, але й наданням більшої частини соціальної бази системи: від звичайних росіян, які отримують вигоду через роботу, до політичної еліти, яка керує галуззю або покладається на її внески в місцеві скарбниці. Це дає державі надто мало свободи для реформування сектору, який страждає від економічної неефективності, що призводить до витоку бюджету, що натомість призводить до часткового відновлення командної економіки та створює привид економічного перенапруження.

Військовий бюджет Росії і доходи від експорту нафти і газу за часи приходу Путіна до влади, а також роки, коли в Україні відбулись Майдан (2004), Революція Гідності та анексія Криму і частини Донбасу (2014) та напередодні агресії проти України (2021)  

(за Даними Sipri, Statista, tradingeconomics.com)

Рік	Військовий бюджет Росії (у млрд. дол США)	Дохід від продажу російського газу (в млрд дол США)	Дохід від продажу російської нафти (в млрд дол США)
2000	23,5	16,6	6,6
2004	30,9	21,8	16,9
2014	69,2	54,6	45,6
2021	61,8	55,5	32,3

 

---

Як я можу допомогти Україні?

• Крок 1. Поширте цю статтю та розкажіть про важливість ембарго на покупку нафти до росії.
• Крок 2. Підтримайте ембарго на покупку нафти в росії, підписавши петицію.

Підписати петіцію — Франція

Підписати петіцію — Німеччина

Підписати петіцію — Італія