«Прощавай, немита Росія!», або війна за унітази.

Як відомо, пияцтво і мародерство – звична розвага для російських військових у той час, коли вони не зайняті вбивствами і згвалтуванням.  Така ж поведінка фіксувалась і у попередніх війнах, у інших країнах, які атакувала російська військова машина.

Перші подібні злочини російські вояки вчинили під час так званого «збройного конфлікту у Чеченській Республіці та на прикордонних територіях Російської Федерації» у період з 1994-го по 1996 рік. Вони також нерідко вдавались до захоплення заручників з-поміж мирних чеченців, зокрема в Самашках у березні та у Грозному у серпні 1996 року. Згодом військові злочинці за звільнення вимагали викуп у їхніх родичів. Грабунки майна, катування чоловіків та здирництво застосовувались під час зачисток станиці Асиновська 3-4 липня 2001 р., сіл Майртуп 9 липня 2001 р., Цоцин-Юрт 15 червня 2001 р., Курчалой 16 червня 2001 р. Насильство йшло разом із мародерством, мирних жителів страчували за те, що вони намагалися захистити своє майно або просто тому, що вони були свідками мародерства.

8 серпня 2008 року російська військова машина атакувала маленьку Грузію. До переліку злочинів вояків з триколірним шевроном традиційно ввійшли навмисні обстріли населених пунктів і цивільної інфраструктури, тортури, знущання з військовополонених, етнічні чистки й, звичайно, мародерство.

 В Україні масштаби мародерства вийшли на новий рівень, окупанти виносять з домівок українців все, навіть шкарпетки і нижню білизну. Про це розповіла жителька Сумщини. За словами жінки, будинок її сина обнесли повністю: “Зайшли, забрали плазменний телевізор, ноутбук забрали, забрали шкарпетки, труси, постільну, рушники. Техніку всю позабирали: м’ясорубки, блендери, комбайни. В гаражі – електродрилі…” – каже мешканка Сумської області (відео).

Найбільш шокуючим для жителів окупованих територій став той факт, що деякі вояки «другої армії світу» вперше в житті, перебуваючи на території України, побачили унітаз…  Диво”-пристрої вони крали і вивозили в Росію. Про це розповіли місцеві жителі. За словами жінок, що пережили окупацію, для деяких російських окупантів справжнім шоком стало побачити унітаз. Вони розпитували у людей, що це за чудо, а потім позабирали їх з собою, коли тікали від ЗСУ в Білорусь.

“Вони унітази забирали. Унітази! Заходить у хату – і каже: “А що це таке?”. А йому хтось каже: “Унітаз”. “А що це таке?”… Це ж ці вузькоглазі довбні… Питає, нащо воно. Йому кажуть, що ми в туалет ходимо. “Як? У комнаті – в туалет?”. То це забрав, може , поставить у кімнаті – і будуть ходить”, – розповідає одна бабуся. Вона припускає, що тепер унітаз з її будинку буде стояти десь посеред кімнати в якомусь селі на Далекому Сході – і тамтешні мешканці будуть використовувати його за призначенням, не розуміючи, що потрібна ще й каналізація. Дехто з окупантів побоявся невідомого й страшного пристрою – і по-своєму його застосовував: “У Ягідному, казали, на унітаз ставили мисочку – і “ходили”. А тоді виносили. Це ж взагалі!” – зі сміхом розповідає інша жінка (відео).

 Унітазами, звичайно, діло не скінчилось, і окупанти вивозили все, включаючи побутову техніку, іграшки, посуд і одяг. Це призвело до цілої хвилі акцій протесту, в ході яких під посольства РФ люди почали зносити старі речі, облиті червоною фарбою на знак ненаситності і кровожерливості орків.

Але, як то кажуть, будь яка дія має під собою абсолютно логічне підґрунтя. Після провалу плану бліц-кригу взяти Україну за три дні, командування РФ дало наказ окупантам перейти на самозабезпечення, що, фактично, означає дозвіл на мародерство.  Війська Росії, які прибули в Україну з різних регіонів РФ, в тому числі і найвіддаленіших, були здивовані рівнем життя українців. У перехоплених розмовах, а також полонені заявляють про неочікувано високий рівень розвитку держави: «У них асфальт по селах, освітлення!» – жаліються окупанти родичам (відео) В той час, як для жителів Росії це неочікувано і неприємно. Проживаючи, найчастіше, близько межі бідності, вони навіть не уявляли, що можна інакше. А якщо неможливо дотягнутись до такого рівня самотужки, значить, потрібно знищити все, і постаратись опустити сусідів до свого рівня не життя, а виживання.

Для розуміння усього масштабу трагедії, наведемо декілька шокуючих фактів. У 2020 році Росія займала 1-ше місце за часткою населення без доступу до туалетів серед розвинених країн, 45% багатодітних сімей не підключені до централізованої каналізації, 88% стічних вод, що скидаються у водоймища Росії, не відповідають вимогам безпеки, розповіла у своєму розслідуванні «Нова газета».

 Тула, 182 км. від Москви. «Щодня вмиваємося в кориті, пральню машину зливаємо в корито, все потім по відрах розливаємо і виносимо у двір. Тут у нас нагорі бабуся живе, вона не виходить із дому — важко спускатися сходами, і свої відра, у тому числі туалетні, вона виливає у вікно», — розповідає «Новій газеті» мешканка центру Тули Інна Шувалова. «З нашої вигрібної ями все йде в річку Упу, бо рівень річки нижчий. Каналізація є поруч уздовж вулиці, але одне оформлення коштує близько 100 тисяч рублів, а копати і проводити потрібно самим. Ми чекаємо, коли буде благоустрою центру – може, і нам щось перепаде… Але нам нічого відкрито не кажуть, все нібито засекречено», — каже ще один мешканець Тули Володимир Мєшков. «Нам сказали, що до 2023 року ми тут жити будемо без усього – без тепла, води та каналізації… Ми і журналістів звали місцевих, а вони всі наші скарги вирізали: мовляв, всі чудово, всі раді… Туалет теж сфотографували – благоустрій, мовляв , центру», – вторить сусідові Зінаїда Батькова.

Малі міста з населенням до 50 тисяч людей за рівнем побутового комфорту ближче до звичайного села. У Росії майже 2 тисячі таких міст, у них мешкає 23 млн осіб. Тут багато будинків баракового типу, в яких спільно проживають кілька сімей. Майже 6 млн. жителів багатоквартирних будинків не підключені до централізованої каналізації, 28% домогосподарств у малих містах без центральної каналізації, 23% городян не мають доступу до безпечних туалетів, більше 1 млн. городян практикують «відкриту дефекацію». Також у Росії понад 100 тисяч аварійних та старих житлових будинків загальною площею 25 млн кв метрів. Високий знос житла та необлаштовані туалети – це пов’язані явища: старість тягне за собою відсутність нормальних стандартів обладнання санвузлів. А ще бідність. «Сучасне комунальне обладнання дозволяє створювати теплі вбиральні в індивідуальних будинках. Але ми маємо дуже низькі доходи населення, особливо у сільській місцевості. Люди вважають кожну копієчку. Тому каналізаційна модель Росії, як і системи сучасних вигрібних пристроїв, виявляються недоступними для багатьох громадян», — каже голова комітету торгово-промислової палати Росії з підприємництва у сфері ЖКГ Андрій Широков. У президентських поправках до Конституції діти є наріжним каменем держави. Тим часом у Росії більше 6 тисяч дитячих організацій досі не підключені до каналізації. З них 2,5 тисячі – школи. Так у Тиві без каналізації працюють 75% шкіл, у Забайкаллі – 53%, Якутії – 43%, Дагестані – 35%, Архангельській області – 24%. Цифри, які вражають. Аварійні будинки, холодні вуличні вбиральні у школах, відсутність тепла, освітлення і нормальних безпечних доріг – це реальність «Величної» Росії. Найкомічніше у цій  ситуації те, що росіяни і самі усвідомлюють трагедію своєї бідності, і знімають сотні відео про злидні і розруху по всій країні. Але мілітаризація – головна ціль Путіна, і розповіді про непереможну Росію гріють мізки росіян більше, аніж відсутність доріг і холодні вуличні туалети. Йдуть роки, сотні років, а в Росії нічого не змінюється…

Всесвітньо відомий російський поет Михайло Лєрмонтов написав вірш про немиту Росію ще у 1841 році:

«Прощавай, немита Росія,

Країна рабів, країна панів,

І ви, блакитні мундири,

І ти, їм зраджений народе…»

 Цей вірш протягом усього ХХ сторіччя викликав дуже суперечливі дебати, і зараз відношення до нього на теренах Росії дуже неоднозначне. Варто пригадати, що цей вірш процитував п’ятий президент України Петро Порошенко у своїй промові до українського народу виступаючи на мітингу, присвяченому початку дії безвізового режиму з ЄС 11 червня 2017, заявив про остаточний розрив з російським світом. Через кілька днів президент РФ Володимир Путін відреагував на цю промову, згадавши у ній і «націоналістів зі свастикою», і транслював свої викручені погляди про територіальну приналежність України до Росії, і навіть прозвучала погроза на адресу Президента України: “І нехай він не розслабляється особливо, а то як би чого не сталося. Нехай він уважно поглядає по сторонах”, – заявив він. Чи було це натяком на майбутню війну, чи ні, наразі уже неважливо. Факт вторгнення військ РФ на територію України очевидний. Але за що воюють путінські вояки? Можливо, і за своє право на теплий унітаз? Але починати цю війну потрібно всередині Росії, змінюючи ідеологію і відношення влади до свого народу, а народу до влади. І замість закупівлі балістичних ракет відремонтувати, нарешті, шкільні туалети, і прокласти нормальні асфальтні дороги селами.  Якщо не зупинити воєнні злочини в Україні зараз, завтра ординці, не знайомі з благами цивілізації, постукають у двері європейців у пошуках нових унітазів, сіючи за собою смерть, зґвалтування і розруху, змітаючи все на своєму шляху від нелюдської ненависті до тих, хто виборов собі право жити краще від них.