ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ СУЧАСНОЮ ПУТІНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ І ФАШИЗМОМ

Минуле ХХ століття стало часом затятої боротьби найбільш поширених політичних систем — демократії та тоталітаризму. Крайніми проявами останнього є комунізм і фашизм. З підручників історії ми ніби знаємо, що в результаті двох світових воєн перемогла демократія. Нам усім здавалось, що повернення тоталітаризму в сучасному світі неможливе. Проте, наприкінці першої чверті ХХІ століття ми стаємо свідками того, як зі смітника історії повстає найбільш збочена форма тоталітаризму — фашизм. В особі російського бункерного карлика, фашизм кидає виклик демократії, її цінностям, та ставить під сумнів усі попередні надбання людства. 

Бомбардуваннями Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Вінниці, Миколаєва, Маріуполя фашизм знову гучно заявив про себе на весь світ. Так само як у минулому столітті, людство спостерігає за боротьбою між фашизмом і демократією. Тепер ми точно знаємо, що кінець історії, про який писав Ф. Фукуяма, вважаючи, що з розпадом СРСР ліберальна демократія перемогла назавжди, так і не настав.

Лінк на сторінку «Кінець історії» Френсіса Фукуями на Вікіпедії: https://en.wikipedia.org/wiki/The_End_of_History_and_the_Last_Man 

Відомий на весь світ словник «Британіка» надає визначення фашизму як політичної ідеології та масового руху, що домінував у багатьох країнах центральної, південної та східної Європи у період з 1919 до 1945 року та мав прихильників у Західній Європі, США, Південній Африці, Японії, Латинській Америці та на Близькому Сході. Перший європейський фашистський лідер Беніто Муссоліні запозичив назву своєї партії від латинського слова fasces, що означає жмут або зв’язку березових прутів. У Стародавньому Римі їхнє зображення, зазвичай поєднане із сокирою, було символом карних органів влади. 

Хоча фашистські партії існували у різних форматах, всі вони мають спільні риси, серед яких особливо виділяються крайній мілітаристський націоналізм, зневага до представницької демократії та політичної і культурної свободи, сліпа віра в соціальну ієрархію, що базується на походженні та правилах еліт, бажання створити суспільство загального блага, де індивідуальні інтереси особи підпорядковуються вищому благу.

Лінк на сторінку терміну «Фашизм» у словнику «Британіка»:  https://www.britannica.com/topic/fascism 

Неважливо, яким символом позначений фашизм. Буде це хрест, свастика або буква Z, — його суть незмінна. Ідеологія фашизму будується на запереченні історії та возвеличенні титульної нації над іншими, а її проявами є фізичний напад, масові вбивства, численні руйнування, погроми на етнічному ґрунті, знищення будь-якої опозиційної літератури.  

Стаття в Newsweek: «Україна звинувачує російську військову поліцію у знищенні українських підручників історії» 

Оригінал: Ukraine Claims Russian Military Police Are Destroying Their History Books

Лінк: https://www.newsweek.com/ukraine-claims-russian-military-police-are-destroying-their-history-books-1691559 

Фашизм — це не про шеврон на військовому чи поліцейському кітелі, не про високий моральний ідеал світового порядку. Фашизм — це цинічне обличчя війни, що виправдовує будь-які дії, які призводять до жертв. Неважливо, чи це твої чи чужі. Фашизм — це бомбити пологовий будинок у Маріуполі. Це розстрілювати сім’ю, що намагається виїхати з окупованої Бучі під Києвом. Це вдиратися до української хати, вбивати беззбройного чоловіка і ґвалтувати жінку, закривши її чотирирічну дитину в сусідній  кімнаті.

Лінк: Історія розстріляної російськими військами сім’ї на Київщині в New-York Times: https://www.nytimes.com/2022/03/09/world/europe/ukraine-family-perebyinis-kyiv.html 

Лінк: Анатомія атак на пологовий будинок в Маріуполі на сайті CNN: https://edition.cnn.com/interactive/2022/03/europe/mariupol-maternity-hospital-attack/index.html 

Лінк: Репортаж New-York Times «Російські солдати ґвалтували мене в той час як моя налякана дитина плакала»:  https://www.thetimes.co.uk/article/one-soldier-raped-me-then-the-other-as-my-son-cried-7xbqwzdqw 

Фашизм завжди спирається на мілітарну машину з величезною кількістю солдатів, прагне захопити якнайбільшу територію, розповзається на сусідні країни аби домінувати над ними за правом вищої раси або «старшого брата», залишає за собою право застосовувати будь-яку за потужністю та рівнем жорстокості силу. Історія доводить, що фашиський режим таким чином задовольняє сам себе, підживлюючись на нові загарбання.

Російський державний фашизм

Відомі на весь світ Фьодор Достоєвський, Ніколай Бєрдяєв плекали ідеологію російського фашизму, що пропагує єдність російської держави, а також унікальність російської нації. Так, Достоєвський описував росіян як народ-богоносець, а російську цивілізацію — як таку, що заснована на глибокому православному розумінні християнства. Покликання росіян, на думку Достоєвського, полягає в тому, щоб вказати людству релігійний шлях до спасіння і очолити його на цьому шляху. Як і класичний, путінський державний фашизм побудований на баченні особливої ролі росіян у підкоренні сусідніх народів, дороговказуванні цивілізованому світові справжнього шляху спасіння.

ХХ століття довело, що фашистська ідеологія є ірраціональною за своєю суттю. Вона ніколи не призводить до всебічного прогресу суспільства, в якому проросла. Майже всі ірраціональні ідеї фашизму, сприйняті фанатиками серйозно, вже призводили до Аушвіцу та Освенциму, а зараз вони стають причиною бомбардувань Чернігова, Харкова, Маріуполя та інших міст України. 

На прикладі Гітлера історія довела, що ідеї, які втілюються в життя не клінічними ідіотами, а цілком здоровими, з медичної точки зору, людьми, як от, наприклад, Путін, Шойгу, Патрушев, Медведєв, призводять до Нюрнберзького процесу.  

Для історії абсолютно неважливо, чи ти сьогодні бомбиш Миколаїв, чи з насолодою спостерігаєш за спаленням жінки, яку урочисто проголошено відьмою, як це було у Середньовіччі. В обох випадках тобою керує нелюдська та ірраціональна за своєю сутністю ідеологія, що обґрунтовує вбивства.

Недаремно Путін у своїй статті «Про історичну єдність росіян та українців» у липні 2021 року фактично виступив з доктриною історичної місії великої російської нації. В ній він заперечив існування українців. По відношенню до росіян він оперував терміном «великороси», а українців називав «малоросами». Як і будь-який фашистський ідеолог, Путін приписав росіянам унікальність і старшинство над іншими, чим «освятив» свої «ритуальні» вбивства непокірних. 

Лінк: стаття Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців»: http://kremlin.ru/events/president/news/66182 

Включно з агресією проти України Путін раз за разом повторює кроки класика фашизму — Беніто Муссоліні, який у 1932 році опублікував есе під назвою «Доктрина фашизму» (хоча за однією з версій Муссоліні є автором лише одного з розділів, а есе написане на основі книги Джовані Джентіле «Походження і доктрина фашизму»). Путінська влада реалізує цю доктрину для внутрішнього користування, здійснюючи на її основі довготривале ідеологічне виховання росіян протягом багатьох років. В основі путінської пропаганди лежить доктрина фашизму, що ірраціональною логікою освячує застосування сили аж до вбивства не-росіян і ототожнює до рівня «сакральної» святості усе, що пов’язане з Росією. Після нападу на Україну російський фашизм прийнято називати «рашизмом».

---

Як працює пропаганда фашизму в Росії

Відмінною рисою фашизму від демократії завжди є жахлива за розміром та обсягом брехні пропагандистська машина. Пропаганда при цьому спирається на запереченні всього, що заважає фашистській ідеології обґрунтовувати і підтримувати в головах і розумі своїх громадян «унікальність» і сакральну роль титульної раси. Так, за наративом російської пропаганди росіяни домуніють над будь якими «недоросами». Саме такими недонаціями вони вважають українців, білорусів, казахів, латишів, литовців, естонців.  

В основі російської фашистської ідеології лежить прославляння СРСР як держави, яку боявся весь світ. Путінська Росія привласнила славу держави-переможниці у Другій світовій війні. За останні два десятиліття Росія «приватизувала» перемогу над фашизмом, хоча одним з трьох радянських воїнів, які встановили прапор перемоги над Рейхстагом, був українець Олексій Берест. Георгієвська стрічка на рукаві чи велосипеді, написи на авто «Спасибо деду за победу», «на Берлин» і «Можем повторить» є ознаками існування такої збоченої ідеологічної парадигми.

Путін та похідні від нього російська еліта і, що найдивніше, російська Феміда, цілковито виправдовують насильство над людьми неросійської народності. І це не шизофренія і не ідіотизм. Це свідомий вибір Путіна та основа його пропагандистської машини. Це державна ідеологія, у кліщатах якої перебуває російська суспільна свідомість.

---

---

Фашистська пропаганда завжди заперечує елементарну логіку і здоровий глузд, підкидає помилкові факти, заплутує події, ставить під сумнів непорушні істини. Недаремно головному пропагандисту нацистської Німеччини часів Другої світової війни Геббельсу приписують фразу: «чим жахливішою є брехня, тим більше натовп вірить в неї».

Якщо подивитись на наліпки на російському авто на фото (нижче), можна побачити досить алогічні за своєю суттю суспільно-політичні парадигми, що є наслідками кількадесятирічної «рашистської» пропаганди. З одного боку, наліпка зображує радянський орден на фоні георгіївських стрічок, де написано «ми пам’ятаємо, ми пишаємось». Поруч — наліпки з зображенням імітації статевого акту, що демонструє перемогу СРСР над фашистською Німеччиною у 1941-1945 роках. Разом з тим, така сама наліпка демонструє перемогу сучасної Росії над США у 2014 році (напевно мова йде про окупацію Криму та частини Донбасу на Україні). Таким чином, сучасна російська пропаганда ототожнює Захід в особі США з фашизмом, а росіян з переможцями — СРСР. Україна також присутня в цьому контексті, бо події 2014 року стосуються саме її. 

---

Такі ідеологеми уживаються в головах пересічних росіян як результат 20-річної роботи державної пропагандистської машини, що бомбардує їх ірраціональними наративами на телебаченні, в пресі та кінематографі. Пропаганда фашизму, на жаль, торкнулася російської культури. Вона буквально заражена фашизмом і розносить отруту великодержавності. Суть її зводиться до сакралізації самопожертвування російського громадянина на благо великодержавних інтересів. Ці ідеї виховуються в дитячих садочках, школах і університетах, вони заохочуються серед менеджерів підприємств, державних службовців. Проводяться застарілі і забуті для західної цивілізації демонстрації, «флешмоби», виставки.

---

---

За задумом Путіна, російську державу повинні боятись усі. Державу, яка успадкувала ідеї Достоєвського і тепер має право захищати свою збочену картину світу, побудовану на ідеї єдності «руського миру», нехтуючи при цьому досягненнями європейської і світової цивілізації, де в основі — право на життя, свободу незалежно від раси та національності.  

Саме тому Путін реалізує свої ідеї в Україні через кров, зґвалтування та муки мирних людей. Як і у світоглядній картинці фашизму, велич російської держави не може бути досягнута без мародерства, насильства, завдання фізичного болю та страждань іншим народам. Чужий біль підживлює російський фашизм. Біль спрацьовує у запрограмованому мозку пересічного росіянина, раз за разом витягуючи у свідомість тваринні інстинкти рівня статевого задоволення. Недаремно росіяни з радістю підтримують війну Росії. Неважливо, чи був завданий біль людям в Грузії чи Україні, Придністров’ї чи Сирії, поки існуватиме російська великодержавна фашистська пропаганда, світова цивілізація не почуватиметься в безпеці.

---

---

Небезпечними є не росіяни, небезпечні ті діяльні ідіоти, що повісили на російський прапор ідеологію фашизму і повернули гімн тоталітарної держави СРСР. Вони упіймали Росію в ідеологічну пастку, що неодмінно  призведе до трагічного результату. Жах полягає ще й у тому, що російська ідеологія фашизму заснована на самостражданні свого народу. Виховані в такій парадигмі, росіяни з почуттям задоволення приймають санкції, поневіряння та зубожіння. Ошукані 20-річною пропагандою, пересічні росіяни щиро вважають біль невід’ємною частиною свого особистого внеску у велику перемогу російської держави.

Соловйов, Скабеєва, Кисельов та інші широковідомі пропагандисти — це лише верхівка айсберга державної інформаційної машини. На думку відомого опозиційного російського журналіста і телеведучого Алєксандра Невзорова, крім тих кого росіяни бачать по телевізору як замінника мислення для росіян, існують ще тисячі інших пропагандистів, оплачуваних державою, чия роль зводиться до втовкмачування путінських наративів. Вони — цілі інформаційні армії, що займаються промоцією георгієвських стрічок. З початку війни проти України ці армії сакралізують латинську букву Z. Це вони влаштовують формальні заходи з прапорами, що так чи інакше спрацьовує для внутрішньоросійського споживання.

---

Специфіка російської пропаганди така, що мільйони росіян в силу різних обставин не здатні самостійно формувати власну думку з тих чи інших питань політики. За останні десять років росіяни звикли, що держава згодовує їм вже готові упаковані думки. Навіть, якщо вони є ірраціональними або алогічними за своєю суттю. 

Процес мислення — це важка і  енергозатратна інтелектуальна робота, що вимагає неабияких зусиль та навичок. Критичне осмислення інформації передбачає наявність бажання осмислювати інформацію, шукати альтернативну думку, критично аналізувати запропоновані висновки. Набагато простіше споживати спеціально для тебе розтлумачені думки, особливо, якщо їм не створено жодної альтернативи. 

Більш того, російська держава силами своїх інформаційних батальйонів за підтримки Роскомнагляду ретельно стежить за тим, щоб альтернативних думок в російській державі не існувало. Понад 20 років путінського правління російська незалежна преса цілеспрямовано знищується. Нескінченні історії про штрафи, погрози, посадки для опозиційних журналістів є цьому яскравим прикладом. Недарма одному з небагатьох незалежних видань у Росії «Новая газета» до початку вторгнення в Україну вручили Нобелівську премію миру за 2021 рік. Хоча б за те, що вона існує в таких диких умовах фашистської державної пропаганди. Пропаганди, яка категорично не приймає альтернативної думки та жорстоко карає за неї.   

---

Телеканал «Дождь» (укр. «Дощ»), інформаційне видання «Медуза», символ незалежності Росії — радіо «Эхо Москвы». Це, мабуть, повний перелік незалежних та альтернативних ЗМІ, які існували в Росії до початку війни. Після початку вторгнення РФ до України, усі вони опинились поза російським законом. Їхнє мовлення на території РФ є незаконним.

Державна пропагандистська машина в Росії розтлумачує пересічним громадянам, що будь-які опозиційні до влади ЗМІ — лише іграшки в руках російської інтелігенції. Іграшки, що рясно спонсоруються злим Заходом, який хоч би так намагається впливати на свідомість росіян. На додаток, пропаганда доносить до населення думку про те, що альтернативні до влади ЗМІ — це спосіб спілкування між собою нечисленної і незначущої інтелігенції, якій завжди були чужими інтереси простих громадян Центральної Росії, Сибіру, Закавказзя або Татарстану.

Російська верхівка як частина пропагандистської машини

Як і в часи Сталіна, сьогодні в очах верхівки російського правлячого класу Путін — жорсткий авторитарний лідер. Це могутня сила, караюча рука, частиною якої вони є. Не буде Путіна — не буде й їх. У цьому полягає неймовірна схожість путінської системи управління з фашистською Німеччиною.

Вся російська верхівка всерйоз оперує термінами «закон» і «законність» так само, як це робили італійські або ж німецькі фашистські режими  в 20 столітті. При цьому жоден із вищих керівників російської державної машини не бачить проблем з тим, що від рук російських солдатів гинуть мирні люди в Україні, російські військові ґвалтують українських жінок, мародерствують. Як і у фашистській ідеології, всі ці кричущі порушення виправдовує найвища мета — повернення світу до «правильного» шляху. Недаремно Путін використовує термін «військова операція», щоб уникати слова «війна». Але від того, що ґвалтівник каже жертві, що він її не ґвалтує, сутність насильства не змінюється.

Саме тому російська Феміда не бачить нічого кримінального в тому, що чеченські військові російської армії, а саме «кадирівці», закликають прямо в ефірі до того, щоб відрізати українцям голови. Мабуть, на їхню думку, заклики вбивати «українців» є цілком законним. Хоча будь-який студент третього курсу юридичного факультету скаже, що вони є нічим іншим як розпалюванням національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, приниженням національної честі та гідності. А це вже міжнародний кримінальний злочин.

Вочевидь, вся російська верхівка перебуває у кремлівській бульбашці та поклоняється силі Путіна. Невже вони не бачать, що Путін — професійно непридатний бункерний боягуз? Не може бути, щоб грамотного президента ошукали кілька військових дурнів, які присягалися йому взяти Київ за три дні. Чи то може невизнаний білоруський диктатор Лукашенко розкрив українцям плани, коли показував карту превентивних ударів на нараді в Раді безпеки і оборони?

---

Внутрішньоросійська формальна опозиція — комуністи, ліберал-демократи та інші політичні групи, що багато років поспіль допускаються Путіним до парламенту, також є частиною державної пропагандистської машини. За цей час опозиція так і не спромоглася запропонувати жодної альтернативи рішенням Путіна. Більше того, всі опозиційні партії, що представлені в органах влади, повністю підтримали анексію Криму і війну проти України.

---

Про що не скаже путінська пропагандистська машина

Задля виробництва ракет, які Путін запускає щоб вбивати Україну, він разом зі своїм держапаратом обібрав російську державу і культивує злидні протягом 20 років. Місяць війни проти України показав, що чималі кошти, виділені на модернізацію російської армії, були вкрадені. Замість модернізованих російських збройних сил Путіну показали «Потьомкінську армію» як аналог «Потьомкінських селищ», що колись демонстрували російській імператриці Катерині ІІ на півдні України. До речі, за іронією долі, граф Потьомкін був похований у Херсоні, в передмісті якого – Чорнобаївці, російська армія щонайменше 10 разів зазнавала значних втрат.

Фактчек щодо корупції в армії РФ: https://www.politico.eu/article/russia-military-corruption-quagmire/

---

Замість висновків

Якби замість реалізації ідеології фашизму і написання дурнуватих статей в стилі Муссоліні Путін займався розвитком держави, Україна, можливо, дивилася б не в бік ЄС, а в протилежному — російському — напрямку. Але, на жаль, Путін наче губка ввібрав і переосмислив ідеї фашизму, ідеологічними засадами якого були філософські роздуми про Москву як Третій Рим, винятковість російської нації та культури, а також розумові екзерсиси про страждання і жертвопринесення росіян на благо великої російської держави.  

Дико спостерігати, як тисячі росіян аплодують путінському фашизму, поклоняючись при цьому свастиці з буквою Z. Росіяни виправдовують вищою метою бомбардування українських міст, загибель сотень дітей і мирних мешканців. Як і в Середньовіччі, вони не бачать у цьому нічого поганого. Немов у канібалів, насильство над українцями викликає у них схвалення, як колись населення фашистської Німеччини та Італії схвалювало винищення євреїв.

Подібні метаморфози трапляються тоді, коли людство не помічає фашистської пропаганди. Бабусю, що підтримує війну, російська пропагандистська машина годує безальтернативним фашизмом понад 20 років. У неї не було і не могло бути альтернативної думки, наявність якої дає можливість вважати інакше. Слід погодитись з російським опозиційним тележурналістом Алєксандром Невзоровим у тому, що коли росіяни схаменуться і протверезіють, ми побачимо як вони виловлюватимуть пропагандистів і рватимуть їх на шматки. Рватимуть за те, що обманювали. За те, що годували фашизмом.

Пройде зовсім небагато часу і цивілізований світ зрозуміє важливість заборони пропаганди фашизму в інформаційному світі. Україна точно стане драйвером цієї боротьби. Ми станемо свідками того, як у міжнародному праві, а згодом і законодавстві США, Канади та країн ЄС з’являться правові норми, які встановлюватимуть заборони на пропаганду фашизму у будь-якій формі. Такі обмеження будуть стосуватись соціальних мереж та медіа. Але це буде потім. Після перемоги.