Українки блокують вантажівки на польсько-білоруському кордоні та закликали німецького канцлера не торгувати з Росією
Повномасштабне російське вторгнення в Україні триває вже понад місяць. Війна постукала в двері кожного. За цей час біженцями стали понад 3,5 мільйона українців. Російські окупанти станом на 4 квітня вбили 161 дитину. Багато людей і зараз залишаються на межі виживання в заблокованих містах без води, їжі й тепла. Ті ж українці, яким вдалося вирватися з пекла війни та виїхати за кордон, не зневірюються, а всіляко намагаються боротися з ворогом навіть на відстані.
Ірина Земляна – медійниця, родом із Полтави. До російського повномасштабного вторгнення мешкала в Києві, працювала експерткою з безпеки журналістів в Інституті масової інформації. Завдяки своїй спеціалізації дівчина розуміла, що війна з Росією неминуча, тож тривожну валізку Ірина зібрала за місяць до бойових дій у столиці України.
У ніч із 23 на 24 лютого Ірина перевезла свої речі з лівого берега Києва на правий, адже з початком війни вирватися з міста було б неможливо. Тієї ночі Ірина залишилася у свого друга, але практично не спала.
– Я знала, що бомбардувати почнуть о 4-й ранку. О 5-й почула перший вибух, розбудила друга, і вже через 40 хвилин із друзями автівкою ми залишили Київ. Спочатку попрямували в село під столицею. Але там були лише дві години, бо окупанти почали бомбити Гостомель (місто приблизно за 70 км від Києва – прим. авт.), і ми зрозуміли, що там нам не врятуватися, – розповідає дівчина.
Звідти Ірина з друзями поїхали до села у Вінницькій області, але й там не вийшло зупинитися надовго. Зателефонували знайомі дівчини й попросили її залишити Україну.
– Мені сказали, є інформація, що я – у списку проукраїнських активістів, на яких окупанти оголосили полювання, – каже Ірина Земляна.
Тож із Вінниччини люди перебралися до Львова, а вже звідти – до польської Варшави. На кордоні стояли 48 годин.
«Статусу біженки не просила, бо ніколи»
Завдяки зв’язкам з міжнародними партнерами Ірина з друзями поселилися в окремому будинку. Зараз там мешкають вісім осіб. Дівчина каже, що навіть має власну кімнату.
Ірина Земляна в Польщі далі виконує свою роботу, вибудовує систему роботи журналістів під час війни, адже безпека медійників нині дуже актуальна.
– Я знаходжу та доставляю для представників ЗМІ бронежилети та каски. До повномасштабного вторгнення в Інституті масової інформації було всього 5 захисних комплектів. Ми ж уже доставили близько 400. Їх складно дістати, бо ніхто не хоче продавати бронежилети цивільним особам. Військовим же потрібніше, – розповідає експертка з безпеки.
Окрім того, дівчина доставляє дещо з гуманітарної допомоги в Україну.
Блокування польсько-білоруського кордону
Втім активістці цього замало, і вона намагається привернути увагу європейської влади до речей, які посадовці не помічають або ж не хочуть помічати, як-то підсанкційні товари, що їдуть через Білорусь до Росії не лише з Польщі, а й з усього ЄС.
Ірина Земляна разом зі своєю подругою Наталкою Панченко, яка мешкає в Польщі вже кілька років, перекривали польсько-білоруський кордон та зупиняли фури з товарами, які згодом мали прямувати в Росію.
– Офіційно і Євросоюз, і Польща підтримують Україну в цій війні. Насправді ж тисячі вантажівок, наповнених товарами з усього ЄС, прямують до Росії, щоб піднімати економіку та спонсорувати війну в Україні, – каже активістка. – Ми намагаємося такі проблеми зробити більш видимими, надати їм розголосу.
Протягом семи діб дівчата блокували пункт польсько-білоруського кордону Кукурики-Козловичі. До акції долучилися інші українці, які змушені були рятуватися від війни у сусідній Польщі.
– Завдяки нашому протесту назбирувалися близько тисячі фур, черга машин – близько 55 кілометрів. Це привертало увагу й створювало величезні незручності, – розповідає Ірина Земляна.
Дівчатам вдалося зробити цю проблему видимою на весь світ. Про їхню акцію написало багато як польських, так і інших закордонних ЗМІ. Активісток підтримав прем’єр Польщі Матеуш Моравецький. Політик звернувся до влади Єврокомісії, щоб заблокувати торгівлю з Росією.
Але місцева влада не погоджується на продовження мирного протесту. Місцева поліція на чотири дні відтіснила українок від кордону. Втім дівчата сподіваються дотиснути європейських політиків та змусити їх не торгувати з країною-агресоркою та не будувати бізнесу на крові українців.
Черевички загиблої української дівчинки для німецького канцлера
29 березня Ірина Земляна та Наталка Панченко разом з іншими учасниками блокування польсько-білоруського кордону організували ще акцію на підтримку України.
Вони передали листа федеральному канцлеру Німеччини Олафу Шольцу з закликом про негайне припинення торгівлі з Росією та запровадження повного ембарго на всі товари, які перевозять через східний кордон Євросоюзу на територію Росії.
Окрім того, канцлеру Шольцу передали нові черевички 6-річної дівчинки Тетянки з Маріуполя. Маленька українка, так і не встигла взути їх, адже її вбила російська армія.
– Ми приїхали з вимогою припинити торгівлю з Росією та перестати блокувати рішення про закриття кордону ЄС та Білорусі. Ми передали йому листа з відповідним проханням, який підписали сотні громадських організацій Європи та України. А також черевички дівчинки Тані, яка померла в свої 6 років в Маріуполі через війну. Вони нові, бо дівчинка так і не встигла їх взути за життя. Тому пан Шольц може їх продати в Росію, бо він же так любить з нею торгувати, – зазначила Ірина Земляна.
До активістів вийшла представниця канцелярії Шольца та забрала листа й черевички. Наразі канцлер на це не відреагував жодним чином.
– Втім це все дуже вразило європейських політиків. Адже, будьмо відверті, вони не люблять щоб їм створювали незручності. Реакція німецьких медіа – саме те, чого я хотіла, – каже Ірина Земляна. – Вони були ошелешені.
Варто зазначити, що чинна німецька коаліція досить стримана щодо посилення санкцій проти Російської Федерації.
Посол України в Німеччині Андрій Мельник гостро відреагував на дискусії серед німецьких політиків навколо цього у своєму Твіттері, опублікувавши повідомлення очільниці міністерства закордонних справ Німеччини Анналени Бербок про можливість посилення санкцій проти РФ у відповідь на військові злочини росіян на Київщині.
– А тепер скажемо прямо: для того, щоб уряд світлофора (німецька коаліція) нарешті наважився хоч трохи надалі чинити тиск на Росію та посилити санкції (зокрема газове та нафтове ембарго?), треба знову вбити сотні мирних громадян України, а жінок знову зґвалтувати. Зрозуміло, – пише він.
До німецького політичного істеблішменту раніше звертався у своїй промові й Президент України Володимир Зеленський. Він закликав політиків не зводити знову стіну «між свободою та неволею» у Європі, порівнявши її з берлінським муром.
– І стіна ця міцнішає з кожною бомбою, яка падає на нашу землю, на Україну. З кожним рішенням, яке НЕ приймається заради миру. Не приймається вами, хоча може допомогти, – заявив Президент України.
Довга дорога додому
Ірина Земляна не знає, чи вціліло її житло в Києві. Дівчині лише відомо, що район, у якому вона мешкала до війни, російські окупанти бомбили.
– Не знаю, чи цілі вікна в моїй квартирі, чи не пограбували її мародери. Я сподівалася, що повернуся додому й устигну полити мої квіти. Зараз розумію, що вони вже зів’яли. Моя професійна частина мозку усвідомлює, що це не скінчиться так швидко. Тому треба все робити для перемоги, – каже українка.
