Спецпроекти
30.04.2022

Українські біженці: як українці з-за кордону допомагають протистояти російській агресії

Українські біженці: як українці з-за кордону допомагають протистояти російській агресії

Російська агресія проти України – це не перша трагічна сторінка вітчизняної історії, коли українці стають вимушеними переселенцями. Починаючи з останньої чверті ХІХ століття українці були змушені покидати свою батьківщину як мінімум протягом чотирьох хвиль еміграції. 

Принаймні, три з цих чотирьох хвиль стались наслідком утисків та переслідувань українців з боку російської, а згодом і радянської імперій. Лише остання – четверта фаза еміграції у 90-тих роках ХХ століття була наслідком соціальних та економічних проблем перехідного періоду, який переживала Україна після 70-ти  років домінування радянської влади.

Кожен, хто коли-небудь відвідував Україну знає, що українці – це нація працелюбних, доброзичливих та гостинних людей. Українці готові не лише приймати, а й з вдячністю ділитись власним скарбом. Де б не жили українці, вони завжди бережуть власну культуру, традиції і сімейні цінності. 

Можна пригадати реальну історію про те, як жінки Крі (Cree) – одного з корінних народів Канади – запозичили українські хустки. В часи колонізації Канади, коли поселенці прибули на Захід, корінні індіанці Крі знайшли спільну мову лише з однією групою колоністів і це були українці. Разом вони торгували різними речами, в тому числі й хустками. Так, частиною вбрання Крі стали українські національні хустки. Сьогодні Крі моляться за українців, що страждають від нападу Росії.

Історії відомих біженців із України

Майже кожна українська еміграційна хвиля дарувала світовій цивілізації видатних інженерів, винахідників і науковців, серед них: Луїс Барт Маєр, Ігор Сікорський, Богдан Гаврилишин, Роберт Максвелл.

Луїс Барт Маєр, народився у 1884 році в передмісті Києва, Димері (сучасна назва – Вишгород). Маєр ще хлопчиком емігрував з батьками до Америки. Маючи хист до підприємництва, Луїс зробив карколомну кар’єру в США, створивши спочатку найбільшу театральну мережу на Східному узбережжі «Гордон-Майєр», а згодом і відому на весь світ кінокорпорацію «Метро-Голдвін-Маєр» (Metro-Goldwyn-Mayer).

На фото Луїс Барт Маєр


Ігор Сікорський, видатний авіаконструктор українського походження, покинув російську імперію під час першої хвилі еміграції. У 1918 році він емігрував до США, де заснував компанію Sikorsky Aircraft. Сікорський був конструктором першого трансатлантичного гідроплана та серійного гелікоптера одногвинтової системи.  

На фото Ігор Сікорський


Видатний економіст Богдан Гаврилишин, свідок третьої емігрантської хвилі, був інтернований на роботу до Німеччини, звідки у 21-річному віці потрапив до Канади. У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина. Місією організації була підготовка критичної маси молодих українців, які вивчали як функціонують найкращі країни Європи, щоб трансформувати Україну.

На фото Богдан Гаврилишин


Роберт Максвел, від народження Ян Людвік Гох, покинув Закарпатську Україну у 1940 році у віці 17 років. Він встиг зробити карколомну кар’єру, пройшовши шлях від вантажника до капітана британської армії в часи Другої світової війни. У 1981 році Роберт Максвел став власником медіа-корпорації Maxwell Communication Corporation.

На фото Роберт Максвелл


Історії українців з-за кордону, які допомагають протистояти агресії Росії 

За даними Верховного комісара ООН у справах біженців станом на 27 березня 2022 року кількість біженців з України вже наближається до 4 млн осіб. При цьому найбільша кількість біженців з України перебуває в Польщі. Там знаходиться вже 2,7 млн громадян. В Румунії 595 тисяч осіб. Понад 300 тис. перебувають в Угорщині та Молдові. В Словаччину виїхали понад 270 тис. людей. 

За оцінками експертів, більшість цих країн є транзитними. Найближчим часом можна очікувати що українці будуть переселятись до інших країн далі на Захід – Великобританії, США, Канади.

Нещодавно служба BBC News Україна опублікувала репортаж про жінок, які знайшли тимчасовий прихисток в сусідніх країнах. За словами українських біженок, поляки, чехи, словаки та німці демонстрували їм солідарність та підтримку. Українські жінки не сидять склавши руки, намагаються відновитись в професії та почати працювати. Більшість із них мріють колись повернутись додому.

Українці за кордоном допомагають своїй Батьківщині

Сьогодні є десятки й сотні українських біженців, які знаходяться в Європі та США, але зберігають зв’язок зі співвітчизниками і допомагають протидіяти агресії Росії проти України. Одним з таких прикладів є киянка Катя Роговська.

Після перших днів обстрілів Києва Катя разом зі своєю трирічною донькою змушена була переїхати до Західної України та пішки перейти кордон з Угорщиною у селі Дзвінкове. З Угорщини електричкою дісталась до Відня, де не лише знайшла прихисток для себе та доньки, а й почала шукати можливості як допомогти іншим українським родинам у Відні, які вимушено поїхали з України. 

Катя розповіла про свій переїзд: «Після того, як для мене знайшла житло місцева родина, я зрозуміла, що тут, в Австрії, це одна з найбільших проблем для українських родин.  Особливо, якщо вони не знають іноземної мови».

Жінка додає: «Опісля того як мій знайомий Сашко допоміг нам, я змогла знайти безоплатну оселю у Відні для двох літніх жінок, ветеринарів з України, до кінця серпня. Потім, запрацювало «сарафанне радіо» і до мене почали звертатись інші біженці.  Іншій великій родині ми допомогли знайти квартиру, де вони можуть безоплатно жити до кінця року, сплачуючи лише за комунальні послуги – воду та опалення».

Катя допомагає українським переселенцям з перекладом, коли мова йде про спілкування з представниками місцевих органів влади, реєстрацією в Австрії чи пошук  житла. Вона також збирає та передає дитячий одяг.

Наразі, Катя працює дистанційно і сподівається, що незабаром зможе вже самостійно орендувати квартиру. За словами Каті, це дозволить звільнити безоплатне житло на користь інших біженців, які більше цього потребуватимуть. 

Віктор Соловйов, докторант університету штату Айова

Віктор Соловйов, українець, докторант університету Айови вчиться і викладає в США вже більше року. З початком військової агресії Росії проти України Віктор активно працює з місцевою громадою.

Разом з дружиною Анною та іншими мешканцями громади, Віктор підтримує групу в Фейсбук “Айова за Україну” Iowa stands with Ukraine. Віктор розповідає: «Для мене важливо донести Світові, про те, що ми робимо тут – це командна робота. Українці підтримують один одного. Наприклад, наші друзі допомогли нам, а ми – іншим. Саме так це працює. Нещодавно ми знайшли українську дизайнерку, яка розробила нам постер з Qr кодами реквізитів для надання фінансової допомоги Національному банку України, «Армії SOS» і фонду «Повертайся живим».

На фото Мітинг в США (Айова) на підтримку України, березень 2022 року


Віктор каже, що велику кількість часу займає боротьба з російської пропагандою: «Є у мене на кафедрі соціології одна професорка-колоборантка із Криму, яка отримала громадянство Росії після 2014 року. Доводиться протидіяти російським наративам, які вона пропагує – виступав на громадському радіо Айови, розповідав про справжні причини війни в Україні».


Подкаст: Виступ Віктора Соловйова на громадському радіо Айови


Наталія Лебеденко, менеджерка. Графство Бакінгемшир, Велика Британія

На фото Наталка з дітьми на мітингу в Лондоні, березень 2022 року


Наталія розповідає: «Перше, що ми зробили – вийшли 24 лютого на Даунінг стріт, щоб протестувати проти російської агресії. Згодом демонстрації перейшли на Трафальгарську площу. Поміж собою ми тепер називаємо Трафальгарську площу українським Майданом. Тепере люди там стоять постійно. Звичайно, що в будні людей менше, а от у вихідні збирається чимало». 

На фото українські діти під час мітингу в Лондоні, березень 2022 року


На фото відомий український футболіст Андрій Шевченко разом із українськими дітьми під час мітингу в Лондоні, березень 2022 року


Наталка каже, що спочатку війни усі почали щось збирати для України. Процес був доволі хаотичним в перші дні, але згодом почали надходити перші запити про допомогу. «Ми почали зі спальників, туристичних килимків – карематів, памперсів та харчування. З часом, ця допомога модифікувалася в залежності від спеціалізації місцевих українців. Ось, наприклад, тут працює український Пласт. Вони добре розуміються на аптечках першої допомоги, скуповують турнікети, бандажі.

Ми з друзями почали шукати свою спеціалізацію, бо передавати памперси з Англії нам здається дорого і не дуже ефективно. Так, ми передаємо в Україну більш коштовні речі, як от тепловізори для військових. 

На фото Наталка з подругою збирають і сортують гуманітарку перед відправкою в Україну, березень 2022 року


Наталка продовжує свою розповідь: «Оскільки країни, які межують з Україною, переповнені  біженцями, ми вирішили допомагати українцям облаштовуватися у Великій Британії. Британський уряд лише нещодавно відкрив можливість для українців знайти прихисток тут. Процес досить складний і без допомоги місцевих влаштувати українців в Великобританії складно. Треба домовлятись спочатку з місцевою родиною, уточнювати умови, допомагати з оформленням документів. Така підготовча робота займає багато часу. Хоча програма для українських біженців відкрилась не так давно, я маю вже набагато більше пропозицій від англійців, ніж запитів від біженців з України».

Наталка продовжує: «Інший напрямок – це робота з місцевими медіа. Я бачу, що в Лондоні процес підтримки України організований добре. Натомість у передмістях, таких як наше графство Бакінгемшир, медіа менше обізнані про ситуацію в Україні. Ми робили інтерв’ю, показували, що відбувається в Україні». 

Історія має тенденцію до повторення, як і під час першої хвилі еміграції, українці залишають власні оселі, шукаючи вимушеного прихистку на Заході. Проте на противагу подіям сторічної давнини, сьогодні українські переселенці не залишаються сам на сам із незнайомим для них світом. Завдяки соціальним медіа, які є невід’ємним рефреном війни, Світ добре знає де український Маріуполь, Харків, Херсон, Ірпінь, Гостомель, Миколаїв, Буча та українська географічна принада для російських військових – Чорнобаївка. 

Живі розповіді з Айови, Лондона чи Відня свідчать про те, що українці – це сформована нація. Нація, де кожен ідентифікує себе активною частиною цілого, навіть, в умовах війни. Наші герої не знайомі між собою, але кожен із них у своєму місті, громаді робить все можливе для спільної перемоги української нації. Як і століття назад українці здатні гуртуватись, демонструвати солідарність і приходити на допомогу своїй державі.

Поділитись цією сторінкою
facebook twitter linkedin telegram viber whats-app envelope copy