Український Чорнобиль 36 років потому: місто-пам’ятник наслідкам трагедії всесвітнього масштабу

Довідка

Чорнобиль – місто, де 26 квітня 1986 року сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія, після якої радіоактивні елементи йоду, стронцію й цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії й інших країн. До аварії в місті жило 14 тисяч людей. Зараз у Чорнобилі 4 тисячі населення.

Як потрапити в зону відчуження

До війни з Росією зона відчуження була відкрита як для іноземних, так і для українських туристів. Але все-таки потрапити туди самотужки складно. Тому гості з-за кордону їхали здебільшого, скориставшись послугами туристичного агентства.

Процедура оформлення дозволу на в’їзд була досить складною. Не пізніше, ніж за 10 робочих днів до запланованої дати поїздки, подавали запит до відповідного відділу МНС. У документі вказували прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, паспортні дані та громадянство туриста. Запит на відвідини ЧАЕС погоджувало міністерство. 

Дорогою туристам проводили інструктаж, як потрібно поводитися в зоні підвищеного іонізуючого випромінювання. На КПП «Дитятки» відвідувачі проходили паспортний контроль, а вже потім вирушали до Чорнобиля. На жаль, через російську агресію всі процеси поки що призупинені, і відвідування Чорнобильської зони не можливе.

Що можна побачити

Місто Чорнобиль розташоване в 30-кілометровій зоні дії радіації. Втім тут живуть люди, і будівлі в центрі міста більш-менш доглянуті. Лише меморіальний парк та Алея пам’яті нагадують про катастрофу планетарного масштабу, яка тут сталася. 

На Алеї пам’яті встановлені таблички з назвами українських та білоруських населених пунктів, які фактично припинили своє існування через враження радіацією. 

Відійшовши від центральної частини Чорнобиля, ви повною мірою відчуєте й побачите, що пережили люди 1986-го року. Будинки, де гардини так і не зняли, кухонне приладдя так і залишилося на підвіконні чи в дворі. 

На шляху з міста до ЧАЕС туристи проїжджають колишній населений пункт Копачі. Після вибуху жителів цього села евакуювали, а хати просто позакопували. Тут залишилися тільки самотні пагорби, наче могили, та встановлені знаки радіації. Неподалік розташовані недобудовані 5- та 6-й енергоблоки. 

Найвідоміша споруда зони відчуження – об’єкт «Укриття», який фактично містить залишки четвертого реактора. 

Місто-привид Прип’ять

Прип’ять – колишнє місто атомників, розташоване в 10-кілометровій зоні відчуження. На відміну від Чорнобиля, люди тут не живуть зараз, бо радіоактивний пил, частки якого мають великий період розпаду, міцно в’ївся в ґрунт, будівлі, рослини. На сьогодні Прип’ять – це місто-привид, яке заросло бур’янами. Його будинки давно не мають господарів, а споруди місцевого значення бережуть у собі портрети радянських вождів та символіку Комуністичної партії. У місті збереглися будівлі готелю «Полісся», ресторану, Палацу культури «Енергетик», басейну «Лазурний», місцевого універмагу, але всі вони в аварійному стані. Усередині цих споруд – речі радянських часів. Наприклад, в універмазі дивани та трюмо (напевне, товари з вітрин), а також вивіски, що вицвіли та зіпсувалися від часу. Заходити в ці будівлі туристам не дозволяють. Але потрапити до споруд у мирний час дає змогу додаткова ліцензія, завдяки якій можна оглянути місцеві лікарню та морг.

Окремої уваги заслуговує Парк розваг міста, який так і не відкрили. Моторошні атракціони, які мали запустити 1 травня 1986-го, але свято для жителів Прип’яті тоді так і не настало.

Чого вам не покажуть на офіційних екскурсіях

Не входить до туристичних маршрутів зенітно-ракетний комплекс «Волхов», розташований у десятикілометровій зоні відчуження, неподалік від загоризонтної радіолокаційної станції «Чорнобиль-2» (Дуга-1). Частину створювали безпосередньо для прикриття від повітряних атак ЧАЕС і ЗГРЛС. На території збереглися казарми, залишки транспортно-зарядної машини, гаражі та великий ракетний капонір.

Не водять також екскурсій до станції зворотно-похилого зондування іоносфери «Коло» – допоміжної системи для загоризонтної радіолокаційної станції, розташованої на заході від «Чорнобиля-2». Споруда має вигляд двох кіл, що складаються з безлічі антен заввишки приблизно 10 метрів.

Із цікавих об’єктів у зоні відчуження також – радіолокаційна станція класу П-14 «Лена», яка слугувала для виявлення повітряних об’єктів.

Варто побачити відстійники техніки у селах Буряківка і Розсоха у 30-кілометровій зоні, але до більшості сіл не пройдете офіційно. 

Виїжджаючи з зони відчуження, відвідувачі зазвичай двічі проходять дозиметричний контроль – на КПП «Лелів» та КПП «Дитятки». 

Сталкери

Завдяки тому, що Чорнобильська зона стала практично безлюдною, зародилося ще одне явище – сталкерство. Екстремалів вабить земля, де протяги ще піднімають у повітря радіоактивний пил. 

Сталкерами зазвичай стають ті, хто стомився від буденного та одноманітного життя в місті, охочі доторкнутися до історії найстрашнішої у світі техногенної катастрофи, хто хоче випробувати власні сили і витривалість в умовах автономного існування. До того ж походи в зону відчуження дають можливість у реальному житті пограти в партизанів і в разі провалу отримати лише штраф і кілька годин у відділку.

– Раніше сталкерами ставали більш-менш адекватні особи, обов’язковим принципом яких було не завдавати шкоди зоні – залишати все після свого відходу так, як воно було до того, не малюючи і не руйнуючи. Після виходу гри «Сталкер» настала нова хвиля популярності, і в поїздки/походи у зону почали вирушати переважно вчорашні школярі, які не відрізняються високим IQ і які часто навіть на офіційних екскурсіях намагаються вивезти якийсь артефакт (книгу, плакат, зошит тощо) із зони. До речі, за це і офіційному, і нелегальному туристу загрожує кримінальна стаття 267-1, бо вивезення чогось за межі відчуженої території без відома адміністрації заборонене. А такий дозвіл простому смертному не отримати, – каже київський сталкер.

Свавільно намагатися проникнути непідготовленим у Чорнобильську зону нерозумно й необережно. Одна з небезпек – це дикі тварини. На території зони є три види великих хижаків, які можуть напасти на людину – рись, вовк і ведмідь. За словами сталкерів, варто також остерігатися гадюк і шершнів.

І, звісно, основна небезпека – це джерела випромінювання. Усім відомо, що територія зони відчуження, так чи інакше, забруднена різними видами радіонуклідів. Здебільшого це гамма- і бета-частинки. Трапляються вони переважно в 10-кілометровій зоні, але є плями і в 30-кілометровій. Тож іти без дозиметра в зону – це дурість і байдужість до власного здоров’я.

Тим, хто проникає у зону відчуження без дозволу, треба знати, що поліціянти вартують на КПП, працюють кінні, піші патрулі, є періодичні автооб’їзди). Крім того, спеціальний відділ СБУ при Чорнобильській зоні, загони спецпризначенців, прикордонники, лісники, ВОХР (військова охорона) – усі ці організації намагатимуться перешкодити вашому проникненню і переміщенню територією відчуження. Якщо вас спіймають, то накладуть штраф за порушення вимог режиму радіаційної безпеки, проведуть особисту бесіду представники СБУ, видалять усіх дані з відеореєстраторів, фотоапаратів, скопіюють вашу телефонну книгу. Якщо ж у вас виявлять «артефакт» із зони, то на вас, швидше за все, заведуть кримінальну справу.

Російське вторгнення в Чорнобильську зону

29 листопада 2016 року в Україні встановили новий безпечний конфайнмент. Сучасна захисна споруда накрила старий чорнобильський «Саркофаг», аби на найближчі 100 років убезпечити аварійний четвертий реактор ЧАЕС. 

Після встановлення конфайнменту всі думали, що реактор, а разом із ним 200 тонн залишків ядерного палива, 43 тисячі кубометрів високорадіоактивних відходів, 630 тисяч радіоактивних відходів і чотири тонни радіоактивного пилу поховали щонайменше на 100 років. Втім нова загроза вибуху прийшла 2022 року з наступом російських військ на Україну.

24 лютого російські збройні угруповання взяли під контроль Чорнобильську зону відчуження і всі об’єкти Чорнобильської АЕС. Працівники АЕС, які далі виконували потрібні роботи, опинилися в полоні російських окупантів.

Чорнобиль розташований лише за 130 кілометрів на північ від Києва, тож місто могло стати одним із плацдармів для наступу на українську столицю.

Як наголошували експерти з питань безпеки, хоч у зоні відчуження ніхто не живе й сама АЕС не функціонує, активні воєнні дії могли призвести до нових радіологічних заражень.

Із початку вторгнення російських військ до Чорнобильської зони на багатьох постах радіологічного спостереження фіксували перевищення рівня гамма-випромінювання. До того ж радіоактивний пил міг здійнятися в повітря від руху важкої техніки. 

Працівники АЕС наголошували, на окупантів, які перебували в зоні відчуження, чекає променева хвороба. 

Російські військові, які зайшли до Чорнобильської АЕС, а також копали окопи в радіоактивному Рудому лісі, отримали чималу дозу радіації. Після цього їх масово почали шпиталізовувати у гомельський центр радіаційної медицини.

1 квітня підрозділ російських військ залишив Чорнобильську АЕС, захопивши в полон українських нацгвардійців.
«Згідно з даними, які опублікувала Військово-медична служба РФ, зафіксували першу смерть військовослужбовця РФ у Чорнобилі від променевої хвороби. Ще 26 людей госпіталізували та 73 у тяжкому стані доставили у госпіталі для вимушеного відновлення», – ідеться на zaxid.net.

26 квітня в Україні відзначатимуть 36-і роковини Чорнобильської трагедії. Останні події засвідчують, що відлуння однієї з найбільших техногенних катастроф минулого століття ми відчуваємо й нині. Міста-пам’ятники в Чорнобильській зоні варто кожному побачити на власні очі у мирний час, щоб зрозуміти, до чого може призвести людська необережна діяльність.