Економіка
30.06.2022

Ворота Європи

У перші тижні російсько-української війни на знак підтримки України пам’ятник радянському танку в Берліні накрили українським прапором. Поліція оперативно зняла стяг. Майже одразу до МЗС Німеччини була направлена нота протесту від російського посольства. Берлінська влада натомість відповіла, що танк Т-34 був розроблений у Харкові, а Харків − це Україна. У той же час, канцлер Німеччині Олаф Шольц заявив, що російський напад на Україну звільнив німців від почуття історичної провини.

Ще декілька місяців тому подібне було б важко уявити, адже нав’язана німцям провина перед росіянами за Другу світову і сьогодні змушує країну пробачати Росії майже все.

Latest news - Ворота Європи

Провина як зброя

Важко заперечувати факт та масштаб руйнації, яка була завдана Радянському Союзу нацистською Німеччиною. Так само не варто забувати, що Третій рейх та СРСР вступили в Другу світову в якості союзників. 22 вересня 1939 року у Бресті відбувся спільний парад Вермахту та Червоної армії. Саме росіяни були активним союзником Третього рейху до 1941 року і одним з ініціаторів війни, оскільки рішення про співпрацю з Гітлером ухвалювались саме у Москві. На той момент нацисти та комуністи вже встигли знекровити та розділити Польщу. Червона армія напала на Фінляндію та окупувала країни Балтії. Значної руйнації та терору зазнали також землі заходу України.

Місцеві мешканці пригадували той час як один з найстрашніших. За даними Українського інституту національної пам’яті лише за червень 1941 на західних землях України діями НКВС було вбито близько 22 тисяч мирних мешканців. Здебільшого українці були закатовані у в’язницях, тому коли Львів зайняли війська вермахту, містяни щиро сподівались на порятунок.

Однак сподівання були марними. Нацисти майже з першого дня розпочали терор щодо місцевого населення. Щодня відбувалися масові розстріли українців. Національний музей Тюрма на Лонцького наводить такі дані: кожного тижня, а згодом два рази в місяць, із воріт тюрми виїжджало по 4-5 п’ятитонних вантажівок, набитих в’язнями. На кожну з них грузили по 30-40 осіб. За день кожна вантажівка робила 3-4 рейси. Таким чином за добу розстрілювали понад 600 в’язнів.

Це був тільки початок, адже нацистська окупація України стала особливо жорстокою. Загалом 42 мільйони, відповідно до розсекречених даних Міноборони РФ, − це людські втрати Радянського Союзу в Другій світовій війні. Дослідники сходяться на тому, що близько 10 мільйонів з цих втрат – українці (як бойові втрати, так і терор цивільних обома сторонами). При цьому всього у світі людські втрати з 1939 до 1945 становлять за різними оцінками від 50 до 75 мільйонів людей.

Жахи та руйнації Другої світової пронеслись Україною двічі – з заходу на схід у 1939-1941, і зі сходу на захід з 1943-1945 роках. Українці опинились між двох тоталітарних режимів, метою яких було знищення не тільки ворожої армії, а й цивільних. Близько 28 тисяч українських сіл та 700 міст були повністю зруйновані під час війни. Окрім цього, у Другій світовій Україна втратила 40% свого економічного потенціалу, як зазначають в Інституті історії НАН України.

Можна стверджувати, що серед усіх народів Радянського союзу саме українці та білоруси постраждали найбільше. Території України та Білорусі були окуповані нацистами повністю, тоді як територія Росії − тільки на 10%. У світлі цього особливо цинічним виглядає намагання росіян привласнити собі як трагедію, так і перемогу Другої світової.

«В історичній пам’яті Німеччини існує велетенська біла пляма щодо злочинів нацистських варварів в Україні. Німеччина повинна взяти свою історичну відповідальність щодо України й нарешті опрацювати цей найтемніший розділ своєї історії», – каже посол України в Німеччині Андрій Мельник.

Мельник також наголошує, що кожна п’ята жертва Другої світової війни − це українка чи українець. Саме тому логічним є встановлення в Берліні пам’ятника українським жертвам нацистів. Проте німецька влада досі ігнорує прохання української сторони щодо створення подібного меморіалу.

Неправдивий російський наратив глибоко просочився в німецький політикум. Так, федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер неодноразово висловлювався щодо провини німців перед радянськими людьми, маючи на увазі перш за все росіян. «Війна проти Радянського Союзу була варварством убивць. І як би нам не було важко це робити, ми повинні про це пам’ятати! Пам’ять про це пекло, про абсолютну ворожнечу та дегуманізацію іншої людини – ця пам’ять залишається для нас, німців, обов’язком, а для світу – пересторогою»,  – казав Штайнмайер на вшануванні 80-річчя з дня нападу Третього рейху на Радянський Союз. При цьому подія відбувалася в німецько-російському музеї. Натомість про українців у Другій світовій війні згадують здебільшого як про колаборантів.

Про відсутність усвідомлення серед німців провини перед українцями сказав  американський історик Тімоті Снайдер у промові в Бундестазі. «В абсолютних цифрах під час Другої світової війни загинуло більше мешканців радянської України, ніж радянської Росії. І це розрахунки російських істориків. І якщо ми хочемо говорити про німецьку відповідальність перед Росією, то ця розмова повинна починатись з України. Україна знаходиться на шляху до Росії і найбільш злочинні наміри та найбільш руйнівні дії німецької війни реалізовувались якраз на Україні. І якщо серйозно говорити про відповідальність Німеччини перед Сходом, то слово «Україна» має бути в першому реченні», – наголошує Снайдер.

Важливо розуміти, що росіяни окупували території інших народів силою, назвавши нове державне утворення Радянським Союзом. Але не тільки росіяни були частиною цієї держави, а й українці, білоруси, азербайджанці, грузини тощо. Відповідно, не тільки росіяни зазнали втрат через напад нацистських військ.

Росія навчилась вдало маніпулювати почуттям провини німців. Настільки вдало, що спромоглася заглушити свої власні злочини. Під прикриттям звільнення європейських країн від нацизму, радянська влада здійснила масову окупацію країн східної Європи і частково Німеччини. Таким чином комуністи реалізували свій задум про сферу впливу та розділ Європи, отримавши при цьому набагато більше територій, ніж це було затверджено пактом Молотова-Ріббентропа. У результаті так звані «союзні держави» десятиліттями зазнавали терору та агресії зі сторони СРСР. А Німеччина на 30 років опинилась розділеною муром.

Страх як інструмент

Не тільки провина є причиною лояльного ставлення німців до російських злочинів. Як стверджує президент Української конфедерації психоаналітичних психотерапій Роман Кечура, якби німці керувались виключно почуттям провини, то мали б відчувати її до українців, а не до росіян. Тому головним фактором в цьому випадку є найімовірніше страх.

З початку свого існування (приблизно XII століття) Московія використовувала страх як головний інструмент досягнення власних цілей. Цьому сприяли як специфіка Середньовіччя, так і вплив Золотої орди. Стосунки Москви з ордою були глибоко підневільними. Якщо Галицько-Волинське князівство (тогочасна Україна) зберігала відносну суб’єктність, сплачуючи данину орді, то Москва фактично була частиною монгольської держави. Московські князі ніколи не повставали, бо спочатку боялися загарбників, а згодом перестали сприймати їх як чужинців. Засвоївши метод страху, Російська держава почала застосовувати його й надалі. СРСР використовували тактику випаленої землі, розділення та терору не тільки на землях східної Європи, але й у післявоєнній Німеччині. Саме тому, на думку Андрія Мельника, в Німеччині виник міф, що Росія непереможна. І їй краще здатися, ніж протистояти.     

13 серпня 1961 року в Берліні почалося будівництво берлінського муру – символу поневолення та розділення німців. Наслідки цього розділення можна відчути і зараз. Відповідно до річного звіту про стан німецької єдності, досі існує різниця між зарплатами у східній та західній Німеччині. Причиною цього є відставання розвитку економіки в НДР, а також те, що західні німці більш підприємливі та охочі до змін. 

За даними Уряду Німеччини, 57% східних німців все ще вважають себе громадянами другого сорту. Як зазначають самі німці, берлінський мур вдалося зруйнувати, але він все ще стоїть в головах людей. І цим активно користується Росія, підживлюючи міф про роз’єднану Німеччину. Ідентичну маніпуляцію РФ застосовує в Україні, використовуючи наявність російськомовних громадян на її території як причину для вторгнення.

Як зазначає український громадський діяч Сергій Оснач у дослідженні «Мовна складова гібридної війни», мова та історична пам’ять – дві взаємопов’язані складові ідентичності. Якщо ідентичність народу розмита, є ризик хибного ототожнення себе з іншим народом. Це рано чи пізно призводить до спалахів сепаратизму всередині країни та зазіхань ззовні.

Саме з історичною пам’яттю найбільше воює Росія. Спотворюючи та змінюючи факти, росіяни нав’язають іншим народам страх та провину. Замовчуючи власні злочини під час Другої світової, російська влада наголошує тільки на власних жертвах. Зокрема, досі табуйованою темою в Росії є масові зґвалтування німкень у 1944-45 роках. За оцінками істориків, насилля зазнало близько 2 мільйонів жінок різного віку, 300 тисяч з яких народили дітей. Це один з найжахливіших воєнних злочинів сучасної історії, а також методика терору, яку російські війська застосовують і в Україні.

«Насильство було своєрідним актом помсти за наругу над радянськими жінками, а також, зокрема і через культурний шок, який переживали радянські солдати, побачивши вищий рівень життя за кордонами СРСР», – каже кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАН України Владислав Гриневич.

Насилля використовувалось та досі використовується російськими військами в кожній війні в якості психологічної зброї – нав’язування страху та підкорення. Британська дипломатка Мелінда Сіммонс назвала масові згвалтування, які чинять росіяни в Україні, – зброєю війни. Очевидно, саме такий ефект мали масові злочини проти цивільних у Німеччині 1945-46 років. Наступним кроком стало маркування німецького простору пам’ятниками радянській армії. 

«Росія перемогла б і без України», – такими словами ще в 2010 році Путін намагався применшити внесок українців у перемогу в Другій світовій війні. Очільника Росії засмучував той факт, що без українців шанси на перемогу Третього рейху справді були невеликими. Адже, за даними українського Інституту національної пам’яті, 6 мільйонів мешканців УРСР воювали в лавах Червоної армії проти нацизму. Окрім цього, 100 тисяч українців боролися в лавах Української повстанської армії та 250 тисяч – в арміях союзників. Ціною українських життів відбулося криваве форсування Дніпра, яке мало вирішальне значення у війні.

З нагоди 77-ї річниці з дня капітуляції Третього рейху Верховна Рада України ухвалила заяву,  у якій наголосила на неприпустимості присвоєння Росією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. На ініціативу відгукнулися Сполучені Штати Америки, заявивши, що не дозволять Росії прикривати власні злочини так званою «перемогою».

Найбільш смертоносне місце у Європі – саме так професор Йельського університету Тімоті Снайдер охарактеризував Україну. ХХ століття стало для цих земель справжньою трагедією, зітканою з поневолення, геноциду, економічних та соціальних негараздів. Але з іншого боку були боротьба та героїзм, які й врятували майбутнє Європи. Символічно, що історія повторюється, й Україна знову виконує роль воріт вільного світу. 

Поділитись цією сторінкою
facebook twitter linkedin telegram viber whats-app envelope copy